6-31068св11 Про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 23.11.2011 Прийняття

розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: відкрите акціонерне товариство НАСК "Оранта" про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 травня 2011 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 14 липня 2011 року,

У липні 2010 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути зі ОСОБА_4 на його користь 30 314,52 грн. майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 травня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, кошти в розмірі 4 814,52 грн., а також судові витрати в розмірі 1 065,78 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

рішенням апеляційного суду Вінницької області від 14 липня 2011 року скасовано рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 травня 2011 року, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем доведено розмір фактичних витрат, понесених ним в результаті відновлювального ремонту належному йому автомобіля, в сумі 30 314,52 гривень та, враховуючи, ліміт страхового відшкодування у розмірі 25 500,00 гривень, вважав, що стягненню підлягає різниця між фактичними витратами позивача та лімітом страхового відшкодування в сумі 4 814,52 гривень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, виходив з того, що позивачем було отримано страхове відшкодування в сумі 12 475,07 гривень. Зазначена сума позивачем не оспорювалась, не дивлячись на ліміт страхового відшкодування в сумі 25 500,00 гривень. Крім цього, зазначив, що розмір фактичних витрат позивача в сумі 30 314,52 гривень, у зв’язку з ДТП, що мала місце 27.02.2010 року, не доведений жодним доказом, питання про призначення експертизи позивачем не ініціювалось, тому позов заявлений безпідставно.

Проте, погодитися з висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що 27.02.2010 року у м. Вінниці сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю сторін, внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Згідно постанови апеляційного суду Вінницької області від 11.05.2010 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у ВАТ НАСК "Оранта", яким ОСОБА_3 було виплачено вартість відновлювального ремонту автомобіля "Фольксваген Пассат", 1994 року випуску з урахуванням зносу, згідно калькуляції, проведеної страховиком - 12 475,07 гривень.

Згідно рахунків ТОВ "Джерман Центр" вартість ремонту автомобіля позивача склала 30 314,52 гривень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Вирішуючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції правильно послався на ст. 29 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та зазначив, що страховик здійснив правильний розрахунок суми страхового відшкодування з урахуванням його зносу.

Проте, при вирішенні позовних вимог не врахував ст. 1166, 1192 ЦК України, не застосував до правовідносин, що виникли між сторонами ст. 1194 ЦК України і зробив безпідставний висновок про недоведеність позивачем розміру збитків, які йому спричинені внаслідок ДТП, що сталося саме 28.02.2010 року та необхідність ініціювання проведення відповідної експертизи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2010 року позивач відремонтував свій автомобіль, вартість ремонту склала 30314,52 гривень, позов поданий в липні 2010 року, тому твердження суду апеляційної інстанції про необхідність проведення судової автотоварознавчої експертизи не відповідає обставинам справи, оскільки є об’єктивно неможливим.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, що підлягав застосуванню.

З урахуванням того, що судами повно встановлено обставини справи, але не застосовано вимоги ст. 1194 ЦК України, що призвело до ухвалення помилкових рішень, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити в справі своє рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача різниці між вартістю фактично проведеного відновлюваного ремонту автомобіля позивача – 30314,52 гривень та проведеною ВАТ НАСК "Оранта" страховою виплатою – 12475,07 гривень, яка становить 17839,45 гривень та відповідно до ст. 84 ЦПК України вирішити питання витрат на правову допомогу.

При розрахунку витрат на правову допомогу, колегія суддів керується Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року (590-2006-п) "Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом судових справ та порядок їх компенсації за рахунок держави", розмір мінімальної заробітної плати на час подачі позовної заяви – 888,0 гривень, тривалість участі у судових засіданнях особи, що надавала позивачу правову допомогу – 3 години 15 хвилин, та об’єктивно необхідний час на складання позовної заяви – 2 години, тому виходячи з засад розумності та справедливості і вважає необхідним стягнути 1864,20 гривень.

Питання відшкодування витрат по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ч.1 ст. 336, ст. 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 травня 2011 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 14 липня 2011 року - задовольнити частково.

рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 травня 2011 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 14 липня 2011 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення наступного змісту:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: відкрите акціонерне товариство НАСК "Оранта" про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП - 17839,45 гривень, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 178,39 гривень, витрати на оплату ІТЗ розгляду справи у розмірі 120,0 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 1864,20, а всього стягнути 20002,04 (двадцять тисяч дві гривні) 04 копійки.