Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

Мостової Г.І., Наумчука М.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 2 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2011 року,

У березні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що вона 22 червня 2009 року дала ОСОБА_4 у борг грошові кошти у розмірі 700 доларів США строком до 1 вересня 2009 року зі сплатою 7 % за кожний місяць користування коштами, про що було написано відповідну розписку. Так як, відповідачка не виконує свої зобов’язання, просила задовольнити позов.

рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 2 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2011 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 5559 грн. 19 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу у розмірі 120 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 55 грн. 59 коп. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за договором позики, суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що позикодавець - ОСОБА_3 не є фінансовою установою чи фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності, а тому відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , ст. 1048 ЦК України не мала права надавати позику з одержанням від позичальника - ОСОБА_4 процентів від суми позики.

Однак з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 22 червня 2009 року ОСОБА_3 позичила ОСОБА_4 700 доларів США на умовах виплати 7 % за кожен місяць за користування коштами з строком повернення до 1 вересня 2009 року, що оформлено відповідною розпискою.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п’ятдесятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, і не пов’язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.

Оскільки цивільним законодавством (ст. 1048 ЦК України) передбачено надання позики під проценти та відсутні обмеження за суб’єктним складом, то суди дійшли помилкового висновку про те, що позикодавець – фізична особа, яка не є фінансовою установою чи фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності, не мала права надавати позику з одержанням від позичальника процентів від суми позики.

Враховуючи наведене та не повернення ОСОБА_4 суми позики, вимог заявлених в суді першої інстанції, з останньої, відповідно до ст. 1048 ЦК України, на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути проценти за користування позикою у розмірі 1127 доларів США, що виходячи із офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України станом на 23 листопада 2011 року, становить 8993 грн. 46 коп. (700*7%=49*23 міс.=1127*7,98=8 993 грн. 46 коп.), оскільки не подано доказів про існування іншої домовленості між сторонами.

Що стосується інфляційних витрат, то суди правильно відмовили у задоволенні цих позовних вимог, оскільки сума позики бралась у іноземній валюті, а о фіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Дані про те, що ОСОБА_5 був допущений до участі в розгляді справи як особа, яка надає правову допомогу на підставі ухвали суду, відсутні.

Представництво інтересів ОСОБА_3 здійснювалось ним згідно довіреності (а. с. 27).

Тому, суди зробили правильний висновок про відсутність правових підстав стягувати витрати на правову допомогу на користь позивача.

В зв’язку із збільшенням розміру коштів, які стягуються з відповідача, підлягають зміні судові рішення в частині визначення розміру судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Судові рішення в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 5559 грн. 19 коп. ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, передбачені цивільним процесуальним законодавством підстави для їх скасування відсутні .

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 2 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2011 року в частині відмови у стягненні процентів за користування позикою скасувати, і ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму процентів за користування позикою в розмірі 8993 грн. 46 коп.

Вказані рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь держави судового збору змінити, збільшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з неї на користь держави з 55 грн. 59 коп. до 145 грн. 53 коп.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.