Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л.,

Кадєтової О.В.,

Мартинюка В.І.,

Мостової Г.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 березня 2011 року,

У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у червні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 листопада 2010 року позови задоволено частково.

Виділено ОСОБА_4 автомобіль марки "CHERY ELARA А 21", 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 50 701 грн. 29 коп., телевізор "Філіпс", вартістю 3 160 грн., музичний центр LG, вартістю 2 120 грн., а всього майна на суму 55 990 грн. 92 коп., визнано право власності на вказане майно за ОСОБА_4

Виділено ОСОБА_5 духову шафу, вартістю 480 грн., телевізор "Шарп", вартістю 1 800 грн., кут "Кармен", вартістю 3 900 грн., тумбочку під телевізор, вартістю 550 грн., вбудовану шафу, вартістю 3 420 грн., пилосмок, вартістю 969 грн., кухонний гарнітур з вбудованою технікою, вартістю 14 557 грн., гідробокс в ванній кімнаті, вартістю 7 000 грн., водонагрівач, вартістю 1 000 грн., вентилятор, вартістю 100 грн., 2 килими розміром 2,5х3,5 м, по 400 грн. кожний, на суму 800 грн., килимову доріжку, вартістю 200 грн., пральну машину, вартістю 2 400 грн., бра дворожкове, вартістю 200 грн., люстру трирожкову, вартістю 250 грн., дзеркало настінне, вартістю 300 грн., тумбочку із дзеркалами та мийкою в туалетній кімнаті, вартістю 1 612 грн., меблевий гарнітур в прихожій, вартістю 4 800 грн., 2 крісла по 80 грн., на суму 160 грн., холодильник "Орск", вартістю 1000 грн., килим 2,5х3,5 м зелений, вартістю 400 грн., килим 1,5х2,5 м бежевий, вартістю 300 грн., килим 3х4 м зелений, вартістю 600 грн., а всього майна на суму 46 798 грн., визнано право власності на вказане майно за ОСОБА_5

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 різницю у вартості отриманого майна, в сумі 4 596 грн. та сплачену суму судового збору, в розмірі 22 грн. 98 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн. 60 коп., а всього стягнуто 4 653 грн. 04 коп. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 22 березня 2011 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 листопада 2010 року в частині відмови в задоволенні вимоги про поділ 20/100 частин комплексу торговельних павільйонів – павільйон № 2 та торгових вітрин скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення.

Виділено ОСОБА_5 20/100 частин комплексу торгових павільйонів – павільйон № 2, загальною площею 19,2 кв.м. та торгові вітрини, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, Первомайського району Миколаївської області, загальною вартістю 73 550 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 вартість Ѕ частки 20/100 частин комплексу торгових павільйонів – павільйон № 2, загальною площею 19,2 кв.м. та вартість Ѕ частини торгових вітрин в розмірі 36 575 грн.

У травні 2011 року ОСОБА_5 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду, із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач перебував із відповідачкою у шлюбі з 13 лютого 1982 року по 13 квітня 2010 року.

Під час перебування у шлюбі ОСОБА_5, яка на час купівлі спірного комплексу була фізичною особою-підприємцем, придбала 20/100 частин комплексу торгових павільйонів – павільйон № 2, загальною площею 19,2 кв.м. та торгові вітрини, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, Первомайського району Миколаївської області за договором купівлі-продажу від 18 грудня 2006 року.

Відмовляючи у позові про визнання за позивачем права власності на Ѕ частину 20/100 частин комплексу торгівельних павільйонів сьомої черги – павільйону № 2, загальною площею 19,2 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, на земельній ділянці фонду сільської ради, вартістю 68 110 грн., суд першої інстанції виходив з того, що в ідповідно до ст. ст. 57, 61 СК України, п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя" № 11 від 21 грудня 2007 року (v0011700-07) , майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги про поділ 20/100 частин комплексу торгівельних павільйонів та задовольняючи позов у вказаній частині, при цьому стягнувши вартість Ѕ частини торгових вітрин, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сторони набули права спільної сумісної власності на спірне нежитлове приміщення, а той факт, що придбавалося воно для зайняття ОСОБА_5 підприємницькою діяльністю та фактично з такою метою використовується правового значення не має, оскільки законом не заборонено використання майна, належного фізичній особі, для зайняття підприємницькою діяльністю і правовий режим такого майна це не змінює.

Оскільки судами встановлено, що договір купівлі-продажу від 18 грудня 2006 року ОСОБА_5 уклала як фізична особа, то за таких обставин, суд апеляційної інстанції правомірно вважав, що розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є суб’єктом права спільною сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись п.1.1. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.