Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.,

Суддів:

Умнової О.В., Гримич М.К., Савченко В.О., Висоцької В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2", ОСОБА_6 про стягнення коштів та витребування документів, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2" на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 18 травня 2011 року, -

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ "Надія-2" борг у розмірі 706 385,10 грн. та витребувати у ОСОБА_6 оригінали договорів поруки №770-15-281 від 5 червня 2006 року, №14 від 25 лютого 2005 року, №14 від 20 липня 2006 року, укладені між ОСОБА_6 з АКБ "Укрсоцбанк", ВАТ АБ "Укргазбанк", та оригінали квитанцій.

Позов мотивований тим, що відповідно до договорів поруки №770-15-281 від 5 червня 2006 року, №14 від 25 лютого 2005 року, №14 від 20 липня 2006 року, укладених між ОСОБА_6 та АКБ "Укрсоцбанк", ВАТ АБ "Укргазбанк" в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Надія-2" перед вказаними банками, ОСОБА_6 сплатила 706 385,10 грн. заборгованості товариства. 7 липня 2010 року між позивачем та ОСОБА_6 був укладений договір, відповідно до умов якого остання передала позивачу право вимоги виконання ТОВ "Надія-2" грошових зобов`язань, що виникли внаслідок погашення нею заборгованості товариства перед банками за обумовленими договорами поруки. Разом з тим, ОСОБА_6, в порушення ч.1 ст. 517 ЦК України, не передала позивачу оригінали договорів поруки та відповідних квитанцій, що на думку останнього є підставою для їх витребування та стягнення з товариства коштів у розмірі 706 385,10 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільскої області від 9 лютого 2011 року у задоволенні даного позову відмовлено. Скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2010 року.

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 18 травня 2011 року апеляційна скарга позивача задоволена. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Стягнуто з ТОВ "Надія-2" на користь позивача 706 385,10 грн. та 1820 грн. понесених витрат. Витребувано у ОСОБА_6 на користь позивача оригінали вищевказаних договорів поруки та оригінали квитанцій.

Відповідач ТОВ "Надія-2", не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи №2-462/11, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що ОСОБА_6 продала належну їй частку у статутному фонді ТОВ "Надія-2", спільному ТОВ "Ф-Матіс". Договором купівлі-продажу часток у статутному фонді визначено розмір кредиторської заборгованості, що погашається за рахунок коштів, отриманих ТОВ "Надія-2" від Спільного ТОВ "Ф-Матіс" у якості позики, в тому числі і заборгованість перед ОСОБА_7 у розмірі 924 733,51 грн. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків від 5 листопада 2008 року ТОВ "Надія-2" виплачено ОСОБА_6 924 733,51 грн., взаємне сальдо на час звірки становить 0,00 грн., станом на 5 листопада 2008 року заборгованості перед ОСОБА_6 у ТОВ "Надія-2" немає, а оригінали документів, що просив витребувати позивач у ОСОБА_6 відсутні. За таких обставин, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову апеляційний суд виходив з того, що ТОВ "Надія-2" не надано належних доказів на підтвердження факту проведення розрахунку з ОСОБА_6 через банківські установи чи через касу підприємства. Позивачу належить право вимоги стягнення заборгованості ТОВ "Надія-2" перед ОСОБА_6, тому позовні вимоги про стягнення коштів та витребування документів підлягають задоволенню.

Разом з тим, з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 5 жовтня 2006 року між ОСОБА_6 та АКБ "Укрсоцбанк" був укладений договір поруки №770-15-281. 25 лютого 2005 року та 20 липня 2006 року між ОСОБА_6 та ВАТ "Укргазбанк" укладені два договори поруки за №14.

В забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Надія-2" перед банками, ОСОБА_6 на підставі вказаних договорів поруки погасила заборгованість товариства на суму 706 385,10 грн.

16 серпня 2008 року між ОСОБА_6, яка діяла в своїх інтересах та за довіреністю від імені ОСОБА_8, та Спільним ТОВ "Ф-Матіс" був укладений договір про продаж належних їм часток у статутному фонді ТОВ "Надія-2".

Умовами вказаного договору визначено розмір кредитної заборгованості, що погашається за рахунок коштів, отриманих ТОВ "Надія-2" від Спільного ТОВ "Ф-Матіс" у якості позики, в тому числі і заборгованість перед ОСОБА_6 у розмірі 924 733,51 грн.

7 липня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір, згідно умов якого остання передала ОСОБА_5 право вимоги виконання ТОВ "Надія-2" усіх зобов`язань перед ОСОБА_6, що виникли внаслідок виконання останньою своїх грошових зобов`язань за договорами поруки №14 від 25 лютого 2005 року, від 20 липня 2006 року перед ВАТ АБ "Укргазбанк" та договором поруки від 5 жовтня 2006 року №770-15-281 перед АКБ "Укрсоцбанк".

Статтею 556 ЦК України визначено, що після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підтвердження виконання зобов`язання ОСОБА_6, якій належало право грошової вимоги до боржника ТОВ "Надія-2", передала останньому власноручно написану заяву, в якій засвідчила, що заборгованість перед нею погашена повністю.

Вказана розписка є належним засобом доказування на підтвердження виконання зобов`язання в силу положень ст. 545 ЦК України та ст. 59 ЦПК України, тому апеляційний суд необґрунтовано відхилив останню як неналежний доказ.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову у якості аргумента на підтвердження своєї позиції обґрунтовано послався на те, що ТОВ "Надія-2" погасила заборгованість перед ОСОБА_6 у розмірі 924733,51 грн., оскільки такі обставини підтверджуються письмовою заявою останньої та банківською випискою від 3 листопада 2008 року з рахунку №26005263188.980 ТОВ "Надія-2" у ВАТ "АБ "Укргазбанк".

Доводи апеляційного суду, що факт проведення розрахунків з ОСОБА_6 у сумі 924 733,51 грн. через банківські установи чи касу підприємства не підтверджується належними доказами, тому є підстави для задоволення позову необґрунтовані та не узгоджуються з положеннями ст. 545 ЦК України та ст. 59 ЦПК України.

Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Згідно із ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію яка є важливою для їх здійснення.

В даному випадку, ОСОБА_6 відповідає перед новим кредитором ОСОБА_5 за недійсність переданої йому вимоги. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 відступаючи ОСОБА_5 право вимоги не передала останньому необхідні документи.

Враховуючи наведене правові підстави для задоволення позову відсутні.

Встановлені місцевим судом обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані під час апеляційного розгляду.

Суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах, обґрунтований правовий аналіз яких відобразив в мотивувальній частині рішення. При цьому, місцевим судом дотримані норми процесуального права, зокрема щодо оцінки зібраних у справі доказів на предмет їх належності та допустимості.

Суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково скасувавши рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду слід скасувати з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2" задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 18 травня 2011 року скасувати, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 лютого 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.