Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.Суддів:Касьяна О.П.,Коротуна В.М., Парінової І.К.,Штелик С.П.розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2013 року,

ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідач є її батьком. З жовтня 2011 року позивачка є студенткою факультету полоністики Варшавського університету денної форми навчання. Посилаючись на положення статті 199 СК України, позивачка просила суд стягнути з відповідача на свою користь суму матеріального утримання у зв'язку з продовженням навчання, яку визначила у розмірі 997,00 грн щомісячно до досягнення нею 23 років.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2013 року, позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошові кошти на її утримання у розмірі 500,00 грн щомісячно, починаючи з 09 липня 2012 року до досягнення нею 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2013 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2013 року і ухвалення нового рішення про відмову у позові, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із частиною 1 статті 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що повнолітня ОСОБА_6 потребує матеріальної допомоги до досягнення нею 23 років, оскільки продовжує навчання, а тому з відповідача підлягає стягненню сума матеріальної допомоги у розмірі 500,00 грн щомісячно до ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Проте, з такими висновками судів повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_6.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 липня 2011 року ОСОБА_7 позбавлено батьківських прав відносно дочки ОСОБА_6.

Відповідно до свідоцтва від 28 червня 2012 року ОСОБА_6 є студенткою першого курсу факультету полоністики Варшавського університету. Запланований термін закінчення навчання - 30 вересня 2014 року.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей 213, 214, 303, 315 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, не в повній мірі визначились з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не перевірили та не спростували доводи відповідача відносно того, що запланований термін закінчення навчання позивачки визначено до 30 вересня 2014 року, після закінчення якого право останньої на матеріальне утримання припиняється, а тому дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки суми матеріальної допомоги щомісячно до ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Крім того, оскаржені рішення не відповідають вимогам, що встановлені до змісту мотивувальної частини рішення суду, що закріплені у пункті 3 статті 215 ЦПК України.

Так, у мотивувальній частині рішення мають зазначатися мотиви, з яких суд вважає встановленими наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення сторін у справі. Тобто у цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті справи, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

У порушення вказаних вимог закону, суд першої інстанції не дав оцінку всім доводам сторін у справі, а обмежився лише висновком відносно того, що матеріальний стан відповідача дає йому можливість надавати допомогу позивачці, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 11 грудня 2003 року ОСОБА_7 продав належну йому частину квартири в м. Одесі та він є власником автомобіля ВАЗ 21063. При цьому, заперечення відповідача у судовому засіданні суд першої інстанції не оцінив. Суд апеляційної інстанції вказані порушення суду першої інстанції не усунув та залишив оскаржуване рішення без змін, що є неприпустимим для правильного та обґрунтованого вирішення спору.

Також, згідно із частиною 1 статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року (v0003700-06) "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України (2947-14) при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, у порушення вимог статей 212- 214, 315 ЦПК України суди першої та апеляційної інстанцій на зазначені вимоги закону уваги не звернули, не дали належної оцінки всім доводам сторін у справі, що є неприпустимим для визначення характеру спірних правовідносин та правильного вирішення спору.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2013 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2013 року підлягають скасуванню з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.