Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10, приватного підприємства "Комід", Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та інвентаризації м. Євпаторії", треті особи: "Біржа Західно-Кримського регіону" м. Євпаторії, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_13, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, Євпаторійська міська рада, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації права власності за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2011 року,

Позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_10 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов’язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що 19 квітня 2010 року між відповідачами по справі – ПП "Комід" та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу будинку, розташованого АДРЕСА_1. Оскільки вони як співвласники мають переважне право на купівлю будинку, просили визнати договір недійсним.

Рішенням Євпаторійського міського суду від 12 листопада 2010 року позов задоволено, договір купівлі-продажу, укладений 19 квітня 2010 року між ПП "Комід" та ОСОБА_10, визнано недійсним.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставлять питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 квітня 2010 року на товарній біржі "Біржа Західно-Кримського регіону" укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого ПП "Комід" відчужило, а ОСОБА_10 придбав приміщення АДРЕСА_1 що розташовано на земельній ділянці площею 0, 007 га.

Право власності ОСОБА_10 на це приміщення зареєстровано 26 квітня 2010 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що приміщення, придбане ОСОБА_10, є самостійним об’єктом нерухомості, отже при його відчуженні не можуть застосовуватись положення ст. 362 ЦК України щодо переважного права купівлі частки у спільному майні. Таким чином, переважне право позивачів на придбання спірного приміщення не порушене та з таких підстав угода не може визнаватись недійсною. Разом з тим, суд першої інстанції визнав угоду недійсною, оскільки договір укладений на товарній біржі, оскільки його форма не відповідає вимогам закону, встановлених для укладення такого виду договорів.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові про визнання договору недійсним, погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності порушень прав позивачів з точки зору переважного права купівлі частки у спільному майні, але вказав, що, вірно встановивши, що права ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 укладеним договором не порушені, помилково, без урахування ст.ст. 215, 216, 15 ЦК України за їх позовом визнав договір недійсним через його нікчемність, оскільки їх право на оспорення угоди або встановлення нікчемності правочину, в який вони не є сторонами, пов’язано з наявністю порушення прав або законних інтересів внаслідок такої угоди.

Рішення суду про відмову в позові є обґрунтованим.

Разом з тим, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту прав та інтересів можуть бути способи, зазначені у п. 2 цієї статті. Суд може захистити порушене цивільне право та інтерес іншим способом, встановленим договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може подати до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що при здійсненні угод щодо спільної часткової власності права співвласників захищаються у випадку наявності у них реального бажання придбати частку продавця у сумісній власності шляхом переведення прав покупця з обов’язковим захистом прав продавця на розпорядження належним йому майном.

Отже, захисту підлягає право співвласника на придбання частки у спільній частковій власності, а тому особа, яка вважає, що її права порушено, може подати до суду позов про переведення прав покупця. Захист прав співвласників шляхом визнання недійсними таких угод не передбачено.

Ухвалюючи рішення, суди вірно виходили з того, що, оскільки позивачі посилались на порушення їх права переважної купівлі частки у праві спільної часткової власності, їх право не підлягає захисту шляхом визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Крім того, відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. У разі порушення таким договором прав заінтересованої особи така особа не позбавлена права звернутись до суду з вимогою про застосування наслідків нікчемного договору.

Судами вірно встановлено, що договір, який укладено між відповідачами, нотаріально не посвідчено, та зроблено правильний висновок, що такий договір є нікчемним, а також що права позивачів, способом, ними обраним, захисту не підлягають.

Доводи касаційної скарги щодо помилкового посилання апеляційного суду на підтвердження статусу будинку на рішення Євпаторійського міського суду від 04 серпня 2010 року, яке скасовано ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2010 року, хоча і є обґрунтованими, однак на правильність ухваленого рішення не впливають та відповідно до положень ч. 2 ст. 337 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду.

Разом з тим, доводи щодо невизначеності правового статусу будинку є обґрунтованими, оскільки правовий статус будинку має встановлюватись на підставі правоустановчих документів на нього та на відокремлені його частині, якщо вони є.

В обґрунтування свого права на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу ОСОБА_6 посилалась на те, що вона є учасником спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажі 36/1000 часток домоволодіння, яке складається з жилих домів літ "А, Б, В, Г, У" загальною площею 790 кв.м., сараїв літери "З, Д, Ж, Є, С, С-1, Р, Т, Ч, М, Н, П, Е, Ю, Я, Л-1, К-1", літньої кухні літера "К", та споруд (а.с.14), з огляду на те, що предметом договору купівлі-продажу між ПП "Комід" та ОСОБА_10 є будинок, розташований АДРЕСА_1, а тому висновок суду, що ОСОБА_6 є власником відокремленої квартири безпідставний.

Але, з огляду на вищезазначені норми ст.ст. 16, 362 ЦК України, наведене не є підставою для скасування рішення з огляду на вимоги

ч.2 ст. 337 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відхилити.

Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.