Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання", третя особа – ОСОБА_5, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника Міністерства охорони навколишнього природного середовища України – ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2011року та на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2011 року,

ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом у якому просила визнати нечинним та скасувати наказ Міністерства охорони навколишнього середовища України № 231-о від 25 березня 2010 року про її звільнення з посади директора ДП "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання", поновити її на вказаній посаді та стягнути на її користь з ДП "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання" середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, кошти у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю за лікарняними листками, а також відшкодувати їй завдану моральну шкоду, яку оцінює в 100 000 грн. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачем незаконно було видано наказ про її звільнення та розірвання з нею контракту з причин невиконання нею умов контракту, безпідставно, з грубим порушенням трудового законодавства, крім того на момент звільнення вона перебувала на лікарняному.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2011року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2011 року, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 Визнано незаконним та скасовано наказ № 231-О від 25 березня 2010 року Міністерства охорони природного навколишнього середовища України за яким звільнено ОСОБА_4. з посади директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання". Зобов’язано Міністерство охорони природного навколишнього середовища України поновити ОСОБА_4. на посаді директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання" з дати звільнення, а саме з 25 березня 2010 року. Стягнуто з Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання" на користь ОСОБА_4. середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 42681,60 грн. Стягнуто з Міністерства охорони природного навколишнього середовища України на користь ОСОБА_4. 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди. У решті позовних вимог – відмовлено. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 3853,20 грн. піддано негайному виконанню. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі представник Міністерства охорони навколишнього природного середовища України – ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно досліджено та оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Суди дійшли обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, оскільки встановлено, що звільнення позивачки проведено з порушенням вимог трудового законодавства, за яким не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Також судами правильно застосовано положення ст. 235 КЗпП України та обраховано розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, а наведені у скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування не вбачає.

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника Міністерства охорони навколишнього природного середовища України – ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2011року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.