Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі – ПАТ КБ "Приватбанк") про визнання кредитного договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_6, яка діє від імені ПАТ КБ "Приватбанк", на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 2 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 10 серпня 2011 року,

У листопаді 2009 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що 4 серпня 2008 року між позивачем і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 242183-СRED. Згідно умов даного договору останньому було надано кредит в розмірі 6000 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок, відкритий ПАТ КБ "ПриватБанк" зі сплатою 24,0 % на рік з кінцевим терміном повернення 23 липня 2010 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором було укладено договори поруки із поручителями позичальника: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Так як, відповідачі свої зобов'язання не виконують, позивач просив задовольнити вимоги.

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним. Посилався на те, що кредитний договір був укладений на російській мові і він не в повній мірі міг зрозуміти його зміст, а крім того банк не мав права укладати договір у іноземній валюті.

рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 2 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 10 серпня 2011 року, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором кредиту № 242183-СRED від 4 серпня 2008 року та вирішено питання про стягнення судових витрат. В задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" в іншій частині та позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, яка діє від імені ПАТ КБ "Приватбанк", просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення поданого банком позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 242183-CRED від 4 серпня 2008 року ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі 6000 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок із сплатою 24,0 % в рік за користування ними.

На забезпечення виконання зобов’язання 4 серпня 2008 року було укладено договори поруки, за якими ОСОБА_4, ОСОБА_5 поручилися перед кредитором за виконання позичальником обов'язків за кредитним договором.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" частково і відмовляючи у стягненні коштів солідарно з ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що останній договір поруки не підписував, а банком не доведено, що ОСОБА_4 також поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_3 обов’язків по виконання кредитного договору.

Проте погодитися з такими висновками судів неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 3 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).

Дані про те, що договір поруки, укладений між банком та ОСОБА_4, яким забезпечувалось виконання ОСОБА_3 кредитного договору, в установленому порядку визнаний недійсним, відсутні.

Позов про визнання його недійсним у процесі розгляду даної справи не заявлявся і предметом розгляду не був.

З огляду на викладене, коли договір поруки недійсним не визнавався, у суду не було підстав для відмови у позові про солідарне стягнення з позичальника і поручителя коштів за кредитним договором.

Заперечення ОСОБА_4 вчинення ним особисто підпису на договорі поруки, навіть у випадку доведення цієї обставини, самі по собі, без вирішення вимог про визнання такого договору недійсним, не тягнуть за собою недійсність вказаного правочину.

Виходячи з підстав і предмету позовів, що розглядались, вказані обставини з’ясуванню не підлягали, оскільки вони не могли впливати на результати їх вирішення.

Так як зобов’язання ОСОБА_4 за договором поруки не припинені, то вони повинні виконуватись належним чином.

Згідно зі ст. 341 ЦПК України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права в частині вирішення вимог про стягнення на користь банку солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як його поручителя, заборгованості за кредитним договором, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову.

Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності судових рішень в частині стягнення заборгованості по кредитному договору на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, відмови в задоволенні позову ОСОБА_3

Оскільки рішення в цій частині ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то підстави для їх скасування відсутні.

В зв’язку із ухваленням нового рішення підлягають зміні рішення судів в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє від імені публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", задовольнити частково.

рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 2 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 10 серпня 2011 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як його поручителя, заборгованості за кредитним договором скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № 242183-CRED від 4 серпня 2008 року в розмірі 6510 доларів США 36 центів.

Вказані судові рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" по 207 грн. 32 коп. судових витрат.

В іншій частині вказані судові рішення залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.