Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жил-Уют", про визнання права користування жилим приміщення, зобов`язання вчинити певні дії, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жил-Уют" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання ордеру недійсним, за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Жил-Уют" та ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 01 червня 2011 року та на ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 28 липня 2011 року,-

У грудні 2011 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ТОВ "Жил-Уют" про визнання права користування жилим приміщенням та зобов’язання вчинити певні дії.

Вимоги за позовом обґрунтовували тим, що відповідно до ордеру, який був виданий адміністрацією ТОВ "Жил-Уют" вони вселились у житловий блок АДРЕСА_1 гуртожитку "Романтик", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 09 березня 2010 року були зареєстровані на спірній жилій площі.

12 березня 2010 року між ОСОБА_6 та ТОВ "Жил-Уют" був укладений договір оренди жилої площі у гуртожитку, відповідно до п. 3.1 якого він повинен був щомісяця сплачувати платню за користування жилою площею в розмірі 451,52 грн. Однак, ТОВ "Жил-Уют" у вересні 2010 року повідомив ОСОБА_6 про зміну розмірів плати за проживання. Не погодившись з підвищенням цін на комунальні послуги, позивачі звернулися до суду з вказаним позовом.

В свою чергу, ТОВ "Жил-Уют" звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання ордеру недійсним, посилаючись на те, що ордер на жилу площу у гуртожитку був виданий з порушенням порядку та умов надання жилої площі у гуртожитку, встановлених ст.ст. 127, 128 ЖК України.

рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 01 червня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 28 липня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання права користування жилим приміщенням, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено та відмовлено в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Жил-Уют" про визнання ордеру недійсним.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять скасувати ухвалені судові рішення в частині відмови в задоволенні їх позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі ТОВ "Жил-Уют" просить скасувати ухвалені судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ "Жил-Уют" підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволенню не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте, дані рішення не відповідають вищевказаним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за основним позовом, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачі проживали у спірному приміщенні за договором оренди, укладеним 12 березня 2010 року між ОСОБА_6 та ТОВ "Житло-Уют". Оскільки строк дії договору закінчився 31 грудня 2010 року і продовжений не був, у позивачів відсутні правові підстави для проживання у спірному приміщенні, а тому суд вважав, що для задоволення позовних вимог про визнання за позивачами права користування жилою площею 65,4 кв.м. у житловому блоці АДРЕСА_1 в гуртожитку "Романтик" та про зобов`язання ТОВ "Жил-Уют" стягувати з позивачів платню за користування цією жилою площею за ставками квартирної плати (тарифами), встановленими для будинків державного та громадського житлового фонду, немає підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ТОВ "Жил-Уют" не надано доказів того, що спільне рішення адміністрацій ТОВ "Югсевморсервіс" та ТОВ "Жил-Уют" від 05 березня 2010 року, згідно якого поселено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в кімнату АДРЕСА_1 гуртожитку "Романтик", визнано недійсним, а тому відсутні підстави для визнання недійсним ордеру на жиле приміщення.

З такими висновками судів можна погодитись частково.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 березня 2010 року між ОСОБА_6 та ТОВ "Жил-Уют" був укладений договір оренди жилої площу в гуртожитку, відповідно до якого ТОВ "Жил-Уют" передав ОСОБА_6 в оренду жилу площу розміром 65,4 кв. м. в житловому блоці АДРЕСА_1 в гуртожитку "Романтик" на строк з 12 березня 2010 року до 31 грудня 2010 року.

Відповідно до п. 4.3 даного договору, після закінчення строку оренди, розірвання чи відмови орендодавця від даного договору орендар зобов’язується звільнити жилу площу протягом трьох календарних днів.

17 листопада 2010 року ТОВ "Жил-Уют" повідомив позивачів про припинення дії договору оренди, в зв’язку з закінченням строку його дії, та запропонував укласти новий договір оренди (найма) на нових умовах, але позивач відмовився.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд першої інстанції з яким погодився й апеляційний суд правомірно виходили з того, що оскільки строк дії договору оренди жилої площі в гуртожитку закінчився 31 грудня 2010 року, підстав для визнання за позивачами права користування жилою площею розміром 65,4 кв.м. в житловому блоці АДРЕСА_1 в гуртожитку "Романтик" та зобов`язання ТОВ "Жил-Уют" стягувати з позивачів платню за користування цією жилою площею за ставками квартирної плати (тарифами), встановленими для будинків державного та громадського житлового фонду, немає.

Колегія суддів вважає, що судові рішення щодо позовних вимог за зустрічним позовом про визнання ордеру на спірне приміщення недійсним підлягають скасуванню з постановленням нового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 127 ЖК України та п. Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УССР від 03 червня 1986 року № 208 (208-86-п) , для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Згідно ч.2 ст. 128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи організації та відповідного профспілкового комітету.

Відповідно до ст. 129 ЖК України та п. 10 Примірного положення про гуртожитки (208-86-п) , на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спільним рішенням адміністрацій ТОВ "Жил-Уют" та ТОВ "Югсевморсервіс" від 05 березня 2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було надано кімнату АДРЕСА_1 в гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі якого ОСОБА_6 було видано ордер № 25 серії 57 на жилу площу в гуртожитку на сім`ю з двох осіб.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову про визнання ордеру недійсним, суд першої інстанції, не врахував, що ордер № 25 на жилу площу в гуртожитку на сім`ю з двох осіб видано ОСОБА_6 на підставі спільного рішення адміністрацій ТОВ "Жил-Уют" та ТОВ "Югсевморсервис", яке прийнято, в порушення ст. 128 ЖК України, одноособово директором ТОВ "Жил-Уют" без спільної згоди адміністрації та профспілкового комітету.

Крім того, судом не враховано, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ніколи не були працівниками ТОВ "Жил-Уют", який є власником гуртожитку "Романтик", що виключає правомірність їх вселення в гуртожиток в порядку, встановленому ст. 128 ЖК України.

Судом першої інстанції не враховано, що даний гуртожиток, розпорядженням Нахімовської районної державної адміністрації в м. Севастополь № 1963 від 13 грудня 1996 року, зареєстровано як молодіжний гуртожиток для чоловіків та відповідно до п. 3 Правил проживання в чоловічому молодіжному гуртожитку "Романтик" жилі приміщення гуртожитку (блоки) призначені для проживання одиноких громадян, тобто знаходяться в спільному користуванні декількох осіб, які не перебувають у шлюбних відносинах, а саме, житловий блок АДРЕСА_1 розрахований на 7 ліжко-місць.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ТОВ "Жил-Уют" про визнання недійсним ордеру, неповно з`ясував обставини справи, застосував закон, який не поширюється на ці правовідносини, чим допустив порушення норм матеріального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та залишаючи рішення суду першої інстанції в цій частині без змін, апеляційний суд на зазначені порушення норм матеріального права уваги не звернув, доводи апеляційної скарги належним чином не перевірив і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до ст.ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ "Жил-Уют".

Керуючись ст. ст. 336, 341, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жил-Уют" задовольнити.

рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 01 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 28 липня 2011 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Жил-Уют" про визнання ордеру недійсним.

Визнати недійсним ордер на жилу площу в молодіжному гуртожитку № 25 серії 57 на вселення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в жиле приміщення АДРЕСА_1, яке розташоване в гуртожитку по АДРЕСА_1.

В іншій частині рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 01 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 28 липня 2011 року залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.