Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки "Глобинська" до ОСОБА_6, селянського фермерського господарства "Хлібороб", третя особа – арбітражний керуючий Телешун Юрій Володимирович, про стягнення заборгованості по кредитному договору, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2011 року, рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 квітня 2011 року,

КС "Глобинська" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_6, СФГ "Хлібороб", про стягнення солідарно з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 170616,95 грн.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2011 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь КС "Глобинська" заборгованість за кредитним договором у розмірі 120000 грн.

У задоволенні позову про стягнення 50616,95 грн. процентів за користування кредитом – відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Провадження у справі в частині позовних вимог КС "Глобинська" до СФГ "Хлібороб" про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито у зв’язку з тим, що такі позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 27 квітня 2011 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_6 процентів за користування кредитом та стягнення витрат зі сплати державного мита скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення.

Позов КС "Глобинське" задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь КС "Глобинська" 50616,95 грн. процентів за користування кредитом, а також 1700 грн. зі сплати державного мита.

В іншій частині рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_6 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, закрити провадження у справі, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між КС "Глобинська" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 872 від 19 грудня 2007 року.

Згідно п. 1.1. зазначеного договору кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 120000 грн., за користування кредитом позичальник сплачує кредитору 36% річних.

Загальна сума заборгованості по кредиту, яку просить стягнути позивач становить 170616,95 грн., з яких 120000 грн. основна сума заборгованості, 50616,95 грн. – сума боргу по відсоткам.

Згідно договору поруки № 872 від 19.12.2007 року, поручитель СФГ "Хлібороб" забезпечував повернення суми отриманого ОСОБА_6 кредиту та відсотків за його користування, відповідно до кредитного договору № 872 від 19 грудня 2007 року.

Закриваючи провадження у справі в частині позову КС "Глобинська" про стягнення з СФГ "Хлібороб", суд першої інстанції прийшов до висновку про непідвідомчість даної справи розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки на думку суду, даний спір відноситься до юрисдикції господарського судочинства, спір заявлений між двома юридичними особами.

Залишаючи рішення суду першої інстанції в цій частині без змін суд апеляційний інстанції у судовому рішенні зазначив, що рішення суду першої інстанції у частині закриття провадження відносно вимог про стягнення заоргованості з СФГ "Хлібороб" сторонами у справі не оскаржується.

При цьому судом апеляційної інстанції не враховано, що він як суд апеляційної інстанції згідно з положеннями ч. 3 ст. 303 ЦПК України не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 313 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо правильності висновків суду першої інстанції в частині покладення обов’язку зі сплату кредиту виключно на нього, оскільки позивач просив покласти такий обов’язок солідарно на ОСОБА_6 та поручителя – СФГ "Хлібороб".

Закриваючи провадження у справі та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що у разі солідарного обов’язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Солідарну відповідальність перед кредитором несуть як і боржник, так і поручитель, якщо інше не встановлено договором поруки відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України.

Суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов’язок чи право стягнення є солідарним ( ч. 1 ст. 216 ЦПК України).

Таким чином, ч. 1 ст. 543 ЦК України та ст. 216 ЦПК України є виключенням із загального правила, встановленого ст. 16 ЦПК України. Тому, у випадку виникнення солідарного обов’язку фізичної та юридичної особи у даній справі перед кредитною спілкою, позов може бути пред’явлений до обох боржників в порядку цивільного судочинства

Ураховуючи те, що суди допустили порушення норм процесуального права, не застосували правильно норми матеріального права, керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2011 року, рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 квітня 2011 року скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.