Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,

Завгродньої І.М., Ситнік О.М., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5, про визнання угоди нікчемною і повернення сторін до попереднього стану, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2010 року,

У вересні 2008 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що у 2006 році між ним і ОСОБА_4 в усній формі укладено договір підряду щодо будівництва жилого будинку в АДРЕСА_1. Він взяв на себе зобов‘язання надати відповідачу грошові кошти, необхідні для будівництва та частину будівельних матеріалів, а відповідач зобов’язувався виготовити проект будинку та побудувати його відповідно до будівельно-архітектурних, санітарних, пожежних і т. ін. норм. У період з 1 вересня 2006 року до 9 липня 2008 року він перерахував відповідачу 101 845 доларів США, надав каміння та інше. У 2008 році відповідач повідомив його про виконання робіт. Проте, приїхавши до с. Золоте, він з‘ясував, що обсяг виконаних будівельних робіт не відповідає наданій ним сумі, будівництво проведено без проекту.

Посилаючись на викладене та положення чч. 1, 4. ст. 203, ч. 1 ст. 207, ч. 2 ст. 215, ст. ст. 216, 217 ЦК України, ОСОБА_3 просив (остаточні вимоги (а.с. 185) визнати договір підряду нікчемним, застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, зобов’язавши ОСОБА_4 повернути різницю між отриманими та витраченими на будівництво коштами.

Рішенням Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2010 року зазначене судове рішення в частині відмови в позові про повернення грошових коштів скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 254 073 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 вересня 2006 року між позивачем та відповідачем досягнуто домовленості щодо будівництва будинку на АДРЕСА_1. Для фінансування будівництва та оплати здійснених робіт у відділенні ПриватБанку відповідачу було відкрито рахунок, з якого останній протягом 2006-2008 років отримав від позивача 101 845 доларів США та побудував за вказаною адресою будівлю.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив із того, що між сторонами не було укладено договору будівельного підряду, сторони не дійшли згоди щодо усіх суттєвих умов договору; наслідки нікчемності правочину не можуть бути застосовані до правочину, який не вчинено.

Апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції щодо відсутності між сторонами укладеного договору будівельного підряду, дійшов висновку на підставі ст. 1212 ЦК України про відсутність у відповідача правових підстав для утримання 254 073 грн., оскільки відповідач надав суду локальний кошторис на загальнобудівельні роботи на суму 307 925 грн., з яких прямі витрати складають 257 132 грн. (вартість матеріалів, виробів, конструкцій, заробітної плати працівників).

Проте, із такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки н аслідки недійсності правочину (зокрема, повернення виконаного на підставі п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України) не застосовуються до правочину, який не вчинено ( п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) ).

Стягуючи з відповідача безпідставно отримані кошти в сумі 254 073 грн., апеляційний суд також не звернув уваги на те, що із наявних в матеріалах справи заявок на отримання відповідачем переказу (а.с. 85-95) вбачається, що відправником коштів, які відповідач отримував у відділенні ПриватБанку був не позивач, а ОСОБА_6. На а.с. 81-83 містяться валютні ордери про видачу коштів з рахунку. Докази фінансування будівництва позивачем в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин у апеляційного суду не було підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про повернення грошових коштів та ухвалення нового рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 254 073 грн.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 254 073 грн. грошових коштів, 844 грн. 90 коп. судового збору та 14 грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи скасувати.

Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2010 року в частині відмови в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5, про повернення грошових коштів – залишити в силі.

У решті рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.