Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В. Макарчука М.А. Леванчука А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка подана його представником ОСОБА_6 на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 7 грудня 2010 року, ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 4 лютого 2011 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення коштів за розпискою.

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 7 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 4 лютого 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Так, відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти бо інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошоей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позиачальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Так судами встановлено, що складення розписки відбулося без передання самих грошей, а тому жодних правових відносин відповідно до зазначених вище статей у сторін не виникло.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 338- 341 ЦПК України, як підстави для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка подана його представником ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 7 грудня 2010 року, ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 4 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.