Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Загороднього А.Ф., Заїки М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці про перерахунок пенсії

за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Чернівцях на постанову Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 листопада 2010 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року,

12 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив:

визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці;

зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії відповідно до статей 49, 50, 51, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі не менше, ніж 4357,50 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому відповідно до статей 49, 50, 51, 54 Закону № 796-ХІІ має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, державної пенсії для інвалідів ІІ групи в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком. В зв'язку з тим, що зазначені виплати були проведені у значно меншому розмірі, позивач 26 серпня 2010 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці із заявою про перерахунок призначеної пенсії, але відповідач відмовив у цьому.

Постановою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 листопада 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та забезпечити виплату позивачу щомісячної пенсії відповідно до статей 49, 50, 51, 54 Закону № 796-ХІІ, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з моменту звернення, тобто з 27 жовтня 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці щодо ненарахування і невиплати позивачу пенсії з інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 27 жовтня 2010 року, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 12 квітня 2010 року, відповідно до статей 54, 50 Закону № 796-ХІІ та статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) . Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 пенсію з інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 27 жовтня 2010 року, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 12 квітня 2010 року, відповідно до статей 54, 50 Закону № 796-ХІІ та статті 28 Закону № 1058-IV з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове судове рішенням, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач отримує пенсію з інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ з 27 жовтня 2010 року.

Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII (у редакції, чинній з 9 липня 2007 року), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам ІІ групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Як передбачено статтею 53 Закону № 796-XII, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Підпунктом 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI (107-17) частини третю та четверту статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в новій редакції, відповідно до змісту яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, зокрема, по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження, зокрема, по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, зокрема, по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підпунктом 12 пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI (107-17) статтю 50 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи - у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI (107-17) визнані неконституційними.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто законами України про Державний бюджет на відповідні роки.

Положення частини третьої статті 28 Закону № 1058-ІV щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідні роки, а не розміри твердих сум, що установлені постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28 травня 2008 року № 530 (530-2008-п) .

У 2010 році змін до статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, які б встановлювали обмеження щодо зазначених виплат, не вносилось.

В доводах касаційної скарги відповідач посилається на положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року № 3491-VI (3491-17) (набрав чинності 19 червня 2011 року; далі - Закон № 3491-VI ) як на підставу порушення судом апеляційної інстанції норм

Так, пунктом 7 частини першої Закону № 3491-VI (3491-17) Розділ VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17) від 14 червня 2011 року № 3491-VI доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог Закону № 3491-VI (3491-17) 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 (745-2011-п) "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року, пунктами 1 та 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсії пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22 грудня 2011 року № 4282-УІ (4282-17) встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (5515-17) встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Таким чином, з 23 липня 2011 року чинним законодавством встановлено інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій інвалідам, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою.

Станом на дату ухвалення апеляційним судом нового судового рішення, 9 лютого 2012 року, зазначені зміни були внесені, тому в нього були підстави для визначення кінцевої дати перерахунку пенсії позивача, а саме до 22 липня 2011 року.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Чернівцях задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року змінити.

В абзацах третьому та четвертому резолютивної частини постанови замість слів та цифр "починаючи з 27 жовтня 2010 року" зазначити слова та цифри "за період з 27 жовтня 2010 року по 22 липня 2011 року" та замість слів та цифр "починаючи з 12 квітня 2010 року" зазначити слова та цифри "за період з 12 квітня 2010 року по 22 липня 2011 року".

В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .