Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.

суддів: Дем?яносова М.В., Касьяна О.П.,

Коротуна В.М., Штелик С.П.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська соціальна програма Україна" про захист прав споживача, визнання договору про надання послуг недійсним та стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє за довіреністю від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Українська соціальна програма Україна", на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 14 березня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2011 року,

У січні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір про надання послуг від 27 грудня 2010 року, укладений між ним та ТОВ "Українська соціальна програма Україна", стягнути з відповідача 8 400 грн., сплачених за договором коштів та 2000 грн. моральної шкоди.

14 березня 2011 року рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2011 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір, укладений 27 грудня 2010 року між позивачем та ТОВ "УСП Україна".

Стягнуто з відповідача на користь позивача 8 400 грн. сплаченого внеску, вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що укладений договір вчинено під впливом обману, який суперечить вимогам діючого законодавства, що є підставою для задоволення позову.

Однак, з таким рішенням погодитись не можна, оскільки воно ухвалено без повного та всебічного з?ясування обставин справи, з порушенням вимог матеріального і процесуального права.

У відповідності з вимогами ст. 230 ЦК України якщо одна сторона навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 ст. 229 ЦК України) такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Ухвалюючи рішення, суд не врахував цих вимог в повній мірі, не перевірив та не з?ясував наявність у справі обставин зазначених в законі, які є підставою для визнання правочину недійсним, зокрема, у чому саме полягає обман позивача, оскільки.

З матеріалів справи видно, що 27 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та ТОВ "УСП Україна" був укладений договір, за яким відповідач надає позивачу послуги, спрямовані на придбання транспортного засобу через "УСП".

Відповідно до укладеного договору позивач повинен внести комісійну плату, а також щомісячно сплачувати чисті платежі, які товариство може використовувати для формування фонду для здійснення оплати товару на користь клієнта УСП, а також адміністративні витрати.

Товариство організовує і проводить розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару та надає інформацію щодо їх результатів виключно учаснику УСП.

Позивач підписав угоду та на її виконання сплатив 8 400 грн. комісійної плати.

Ухвалюючи рішення, суд не перевірив та не з?ясував того, які саме обставини могли перешкодити вчиненню правочину, що приховав відповідач, або які обставини він замовчував, що призвели до обману і утворення дисбалансу прав та обов?язків сторін не на користь позивача.

Однак згідно із п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Зробивши висновки про те, що договір суперечить вимогам ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" і є несправедливим, внаслідок чого є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків, на шкоду позивача шляхом використання фінансової піраміди, суд не перевірив та не встановив у чому саме це проявляється і отримання якої компенсації було обіцяно позивачу, оскільки.

Укладеним договором не передбачено можливості отримання компенсації, а передбачено порядок придбання товару за відповідних умов, які створює відповідач.

Такі недоліки розгляду справи суперечать вимогам процесуального права і унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного її вирішення.

Однак, суд апеляційної інстанції їх не усунув, тому є підстави для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, як передбачено ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

За таких обставин, касаційну скаргу потрібно задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє за довіреністю від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Українська соціальна програма Україна", задовольнити частково.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 14 березня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.