Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5.02.2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спецпроектбуд» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

У жовтні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спецпроектбуд» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (в даний час Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000492320/2 від 12.08.2009 року, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 377608,10 грн., посилаючись на його невідповідність нормам чинного податкового законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 5.02.2010 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова №0000492320/2 від 12.08.2009 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова, яка в апеляційній скарзі ставить питання про її скасування та прийняття нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, не дотримав принципу офіційності з'ясування обставин справи, безпідставно не взяв до уваги, що контрагент позивача ТзОВ «Профліга» зазначених в договорах будівельних робіт не виконувало, оскільки не мало відповідного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень,транспортних засобів. Всі господарські операції з цим контрагентом, по яких позивачем сформовано податковий кредит, не носили реального характеру, тому суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги позивача.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спецпроектбуд» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «Профліга» за період з 1.03.2008 року по 1.11.2008 року.

Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.1.7, 1.8, ст..1, пп.7.2.3 п. 7.2, пп.7.3.1 п. 7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) та заниження ним податку на додану вартість на 251738,73 грн. по господарських операціях з цим контрагентом.

На підставі акта перевірки № 629/23-2/34814728 від 2.03.2009 року Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000492320/2 від 12.08.2009 року, яким визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 377608,10 грн., в тому числі 251738,73 грн. за основним платежем та 125869,37 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТзОВ «Профліга» носили реальний характер, право на податковий кредит позивач підтвердив належно оформленими документами, передбаченими законом, сам контрагент у передбаченому законом порядку був зареєстрований як платник ПДВ, а несплата ним податків не впливає на право позивача формувати податковий кредит та на бюджетне відшкодування ПДВ.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, 29.02.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спецпроектбуд» (замовник) уклало договір з ТзОВ «Профліга» (підрядник), згідно якого підрядник зобов'язувався за плату розробити за завданням замовника та передати останньому проектну документацію - обстеження ділянки забудови для розробки ескізного проекту «Срібні води», а замовник зобов'язувався прийняти і оплатити виконані роботи.

3.03.2008 року між позивачем як замовником та ТзОВ «Профліга» як підрядником укладено договір, згідно якого підрядник зобов'язувався на свій ризик за завданням замовника виконати роботи з покриття даху навісу та в'їзду до рампи на об'єкті ТОВ «Карпатська кераміка», а замовник зобов'язувався прийняти і оплатити виконані роботи.

30.04.2008 року між позивачем як замовником та ТзОВ «Профліга» як підрядником укладено договір, згідно якого підрядник зобов'язувався на свій ризик за завданням замовника виконати роботи по влаштуванню огорожі на орендованій земельній ділянці за адресою с. Раковець Пустомитівського району Львівської області, а замовник зобов'язувався прийняти і оплатити виконані роботи.

5.05.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спецпроектбуд» (замовник) уклало договір з ТзОВ «Профліга» (підрядник), згідно якого підрядник зобов'язувався на свій ризик за завданням замовника виконати роботи по реконструкції будівлі басейну санаторію «Женева» в м.Трускавці, а замовник зобов'язувався прийняти і оплатити виконані роботи.

6.05.2008 року між позивачем як замовником та ТзОВ «Профліга» як підрядником укладено договір, згідно якого підрядник зобов'язувався на свій ризик за завданням замовника виконати роботи на об'єкті нерухомого майна ТОВ «Карпатська кераміка», а замовник зобов'язувався прийняти і оплатити виконані роботи.

2.06.2008 року між позивачем як покупцем та ТзОВ «Профліга» як продавцем укладено договір про, згідно якого продавець зобов'язується передати покупцеві товар - будівельні та інші матеріали, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити виконані роботи.

1.07.2008 року між позивачем як замовником та ТзОВ «Профліга» як підрядником укладено договір, згідно якого підрядник зобов'язувався на свій ризик за завданням замовника виконати роботи з реконструкції ВАТ «ТГК «Дністер», а замовник зобов'язувався прийняти і оплатити виконані роботи.

1.07.2008 року між позивачем як замовником та ТзОВ «Профліга» як підрядником укладено договір, згідно якого підрядник зобов'язувався на свій ризик за завданням замовника виконати роботи на об'єкті нерухомого майна «Львівська ізоляторна компанія», а замовник зобов'язувався прийняти і оплатити виконані роботи.

1.07.2008 року між позивачем як замовником та ТзОВ «Профліга» як підрядником укладено договір, згідно якого підрядник зобов'язувався на свій ризик за завданням замовника виконати роботи на об'єкті нерухомого майна ТОВ «Карпатська кераміка», а замовник зобов'язувався прийняти і оплатити виконані роботи.

1.08.2008 року між позивачем як замовником та ТзОВ «Профліга» як підрядником укладено договір, згідно якого підрядник зобов'язувався на свій ризик за завданням замовника виконати роботи на об'єкті нерухомого майна ТОВ «Карпатська кераміка», а замовник зобов'язувався прийняти і оплатити виконані роботи.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Реальність господарських операцій є обов'язковою умовою виникнення у платника податку права на податковий кредит.

Надання податковому органу в процесі перевірки всіх передбачених законом та належним чином оформлених документів не завжди свідчить про наявність у платника права на податковий кредит, оскільки таке право виключається при умові доведення податковим органом фіктивності господарської операції, її нікчемності в силу безтоварності операції та наявності наміру одержати податкову вигоду за рахунок неправомірного формування податкового кредиту.

Досліджуючи обставини справи щодо реальності господарських операцій, серед іншого, необхідно дослідити наявність у суб'єкта господарювання умов для досягнення відповідної господарської економічної діяльності, наявність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Податковий орган встановив, що ТзОВ «Профліга» в період березня-липня 2008 року, тобто в час здійснення господарських операцій за укладеними вище договорами не мало виробничих потужностей, трудових ресурсів та не мало об'єктивної можливості здійснювати діяльність по виробництву товарів або надання послуг.

Така неможливість стверджується наявними в справі доказами, зокрема.

З листа ТзОВ «Карпатська кераміка» від 21.12.2009 року № 226 видно, що виконавцем робіт з покриття даху навісу та в'їзду до рампи, з влаштування заїзду в цех, демонтажу під'їзду до РБУ, ремонту рампи, ремонту компресорної, влаштування бруківки, залізобетонної плити, ремонту прибудови, ремонту приміщення для охорони, влаштування покрівлі електростанції, ремонту навісу, штукатурення фасаду цеху та інші роботи на суму 1249676,90 грн., в тому числі ПДВ на суму 208279,48 грн. є не ТзОВ «Профліга», а ТзОВ «Компанія «Спецпроектбуд».

В листі ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» від 27.11.2009 року №03.11-638 зазначено, що виконавцем ремонтних та оздоблювальних робіт в приміщенні хімлабораторії по вул.. Зеленій, 301 в м. Львові на суму 177662,46 грн., в тому числі ПДВ в сумі 29610,41 грн., є ТзОВ «Компанія «Спецпроектбуд».

З листа ВАТ «Туристично-готеьний комплекс «Дністер» від 4.12.2009 р. № 22 видно, що в 2008 році в приміщенні ВАТ ТГК «Дністер» роботи з розбирання цегляних перегородок будівлі, розбирання димової труби на загальну суму 188463 грн. та влаштування тимчасових побутових перегородок будівлі ВАТ ТГК «Дністер» на суму 40086 грн. проводилися товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спецпроектбуд».

З тексту укладених договорів, які наведені вище, видно, що ТзОВ «Компанія «Спецпроектбуд» виступає в них в якості замовника, а ТзОВ «Профліга» - підрядником, тому доводи позивача та висновки суду першої інстанції в частині того, що ТзОВ «Профліга» є субпідрядником по виконанню будівельних робіт, є безпідставними.

В довідках про вартість виконаних підрядних робіт, які запропонував позивач суду в якості доказів виконання будівельних робіт для ВАТ ТГК «Дністер», ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія», ТзОВ «Карпатська кераміка, не зазначено, що ТзОВ «Профліга» виступало як субпідрядник виконаних робіт, хоча відповідно до чинного на той час законодавства в документах (в даному випадку довідках) назва субпідрядника підлягала зазначенню обов'язково. Ці документи не підтверджують факту виконання робіт саме ТзОВ «Профліга».

Позивач, обґрунтовуючи позов щодо придбання у ТзОВ «Профліга» товарів, подав суду подорожні листи про доставку товарів з вул. Дж. Вашингтона,8 на вул. Городоцьку, 224. При цьому не подав документів, які б стверджували необхідність доставки саме з цієї адреси. Згідно умов договору поставка мала б здійснюватися з вул. Художньої, 4, де ТзОВ «Профліга» зареєстровано. За даною адресою відсутні складські приміщення, якими це товариство не володіє взагалі. Тому поставка позивачу бруківки, цементу, вапна, брусків, як це зазначено в договорі, викликає сумнів. В шляхових листах зазначено різну величину використаного пального - від 5л до 30л на подолання однієї і тієї ж відстані, що ставить під сумнів перевезення товарів для позивача згідно укладених договорів.

Податковий орган подав суду першої інстанції листа Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 25.01.2010 року, згідно якого передбаченого законом дозволу на проведення будівельних робіт в Трускавецькому санаторії «Женева» не видавалося, що свідчить про незаконність проведення таких.

Таким чином, укладені між позивачем та TзOB «Профліга» договори на виконання ремонтно-будівельних робіт є нікчемними, оскільки не відповідають вимогам закону, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Суд першої інстанції, не врахував, що наявні в справі акти виконаних робіт не містять доказів фактичного виконання ТзОВ «Профліга» робіт обумовлених договорами.

При цьому наявність у покупця (споживача) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.07.1997 року № 168/97 BP (168/97-ВР) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, укладених продавцями (споживачами), актів прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень про оплату робіт, не є безумовною підставою для віднесення до валових витрат та включення до податкового кредиту витрат на такі, якщо податковий орган доведе, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, оскільки не проводилися самі господарські операції.

З матеріалів справи, наведених вище, вбачається, що контрагентом позивача ТзОВ «Профліга» виконання робіт по підряду на виконання будівельно-монтажних робіт фактично не відбувалося, а господарські відносини носили безтоварний характер.

Обставини справи вказують на відсутність у TзOB «Профліга» трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування для здійснення господарської діяльності в розумінні статті 3 Господарського Кодексу України, що доводить той факт, що TзOB «Профліга» не проводила будівельні роботи на об'єктах згідно укладених договорів.

Суд апеляційної інстанції, з огляду на аналіз реальності господарської діяльності та дані податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту встановив, що господарські операції з виконання робіт по договорах між позивачем та ТзОВ «Профліга» не мала товарного характеру, тобто такі роботи ТзОВ «Профліга» фактично не виконувались, а відтак такі договори не була спрямована на реальне настання наслідків, що ними обумовлені.

Відтак, виходячи із змісту положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7. п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правові наслідки у вигляді виникнення права на податковий кредит мати лише реально вчиненні господарські операції з придбанням товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Судом першої інстанції при досліджені реального характеру спірних операцій безпідставно не враховано докази подані податковим органом, які свідчать про відсутність реального характеру відповідних операцій, що зазначені вище, а також з огляду на те, що у контрагента позивача були відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, оскільки відсутні дані про персонал, що міг би надавати такі послуги.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважає, що договори між позивачем та ТзОВ «Профліга», та операції по таких, що не мали реального характеру, створювали можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (ст. 207 ГК України) а відтак такі є такими, що порушують публічний порядок (ст. 229 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що податковий орган правильно встановив наявність порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) , з огляду на нікчемність укладених договорів, відтак мав правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, ухвалив постанову з помилковим застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, відтак доводи апеляційної скарги спростовують постанову суду першої інстанції, тому наявні підстави для її скасування та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5.02.2010 року в справі №2а-6678/09/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позивачу в задоволенні позову відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.