Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Олійник А.С.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2010 року, рішення апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2011 року,

У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості, що утворилась внаслідок невиконання умов укладеного між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 кредитного договору, а також судові витрати.

рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 18 жовтня 2010 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 035 207 грн. 01 коп. та судові витрати. Розстрочено виконання рішення суду в частині стягнення боргу за кредитним договором строком на 5 років (60 місяців), починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2011 року рішення суду першої інстанції змінено, викладено резолютивну частину рішення в частині застосування розстрочки виконання рішення в такій редакції: "Розстрочити виконання рішення у відношенні ОСОБА_3 строком на п’ять років шляхом стягнення суми боргу рівними частками щомісячно". У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині розстрочення виконання рішення суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В іншій частині судові рішення не оскаржується.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що 3 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до якого їй надано кредит на придбання квартири у розмірі 108 000 доларів США із процентною ставкою 10,3 % річних до 3 листопада 2027 року.

3 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір поруки, відповідно до якого вона зобов’язалась перед позивачем солідарно відповідати за виконання ОСОБА_3 усіх її зобов’язань, що виникли з кредитного договору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок невиконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором, станом на 18 серпня 2010 року утворилась заборгованість у розмірі 1 035 207 грн. 01 коп., яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно на користь банку. Крім того, суд задовольнив частково клопотання ОСОБА_3 та керуючись ст. 217 ЦПК України розстрочив виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором строком на 5 років, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розстрочення виконання рішення на підставі ст. 217 ЦПК України та ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість такого розстрочення строком на п’ять років шляхом стягнення суми боргу рівними частками щомісячно, але лише щодо ОСОБА_3 Апеляційний суд виходив з майнового та сімейного стану відповідача, а саме: її незначних доходів, навчання дочки в учбовому закладі, відсутності інших членів сім?ї, які б мали додатковий дохід.

Проте, з висновками судів в частині розстрочення виконання рішення погодитись не можна.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно із ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час вирішення питання про розстрочку рішення суду) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Ст. 373 ЦПК України визначено, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення ( хвороба боржника або членів його сім?ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Таким чином, системне тлумачення положень ст. ст. 217, 373 ЦПК України, ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави дійти висновку, що розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Судами не встановлено обставин, які унеможливлюють виконання відповідачем ОСОБА_3 судового рішення або ускладнюють його виконання.

Крім того, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, суди не взяли до уваги, що заборгованість за кредитним договором на користь банку стягнута солідарно як з боржника ОСОБА_3, так і поручителя ОСОБА_4

Розстрочка виконання рішення суду лише щодо боржника ОСОБА_3 суперечить юридичній природі солідарного обов?язку боржників, які відповідно до положень ст. 543 ЦК України залишаються зобов?язаними перед кредитором доти, доки їхній обов?язок не буде виконано в повному обсязі, а також юридичній природі поруки, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов?язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов?язанні.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, оскільки при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано процесуальний закон, то ухвала апеляційного суду в частині розстрочки виконання рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись статтями 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково.

рішення апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2011 року в частині розстрочки виконання рішення суду скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.