6-29141св11 Про стягнення заборгованості по заробітній платі, визнання частково недійсним трудового договору та зміну формулювання причин звільнення - 02.11.2011 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства "Українські вертольоти" про стягнення заборгованості по заробітній платі, визнання частково недійсним трудового договору та зміну формулювання причин звільнення, за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє за довіреністю від імені приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія Українські вертольоти", на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 1 квітня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 29 червня 2011 року,

У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом, змінивши його в суді, та просив розірвати трудовий договір, укладений 18 липня 2008 року між ним та відповідачем і визнати недійсними п. п. 2.1.5., 2.4., 2.5 договору.

Змінити формулювання причин його звільнення із "у зв`язку з прогулом без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України" на "звільнений у зв`язку з порушенням ЗАТ "Українські вертольоти" законодавства про працю та трудового договору за ст. 39 КЗпП України".

Стягнути з відповідача на його користь 6856 грн. 40 коп. невиплаченої заробітної плати за період з червня по 12 жовтня 2009 року.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що ці пункти трудового договору суперечать вимогам діючого законодавства і порушують його права, оскільки погіршують його становище як працівника порівняно з із законодавством України про працю, а тому згідно ст. 9 КЗпП України є недійсними.

Відповідач допустив порушення законодавства про працю та умов договору і незаконно його звільнив за п. 4 ст. 40 КЗпП України, тоді як повинен був звільнити за ст. 39 КЗпП України.

Крім того, при звільненні йому не була виплачена заробітна плата.

1 квітня 2011 року рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 29 червня 2011 року, задоволено позов ОСОБА_3

У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги тим, що судами порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що невиплата заробітної плати і спірні умови трудового договору суперечать вимогам діючого законодавства, а звільнення проведено з порушенням закону, що порушує права позивача і є підставою для задоволення позову.

Однак, з такими рішеннями погодитись не можна, оскільки вони ухвалені без належної оцінки обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв?язку з наступним.

З матеріалів справи видно, що 22 квітня 2008 року позивач подав заяву, за якою взяв на себе зобов`язання перед відповідачем, у разі його звільнення з роботи протягом трьох місяців з часу прийняття на роботу відшкодувати витрати, пов`язані з його навчанням англійській мові та спеціальності.

5 травня 2008 року позивач прийнятий на роботу в льотну службу ЗАТ як другий пілот з випробуванням строком на 3 місяці.

18 липня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "Українські вертольоти", укладено трудовий договір строком на три роки, згідно п. п. 2.1.5., 2.4., 5.4. якого у випадку дострокового розірвання договору до закінчення трирічного строку позивач зобов`язаний відшкодувати відповідачу витрати, пов`язані з навчанням професійній майстерності та англійській мові.

З червня 2009 року по 5 вересня 2009 року позивач перебував на навчанні по програмі підготовки до польотів на міжнародних повітряних лініях в Кременчуцькому льотному коледжі і йому виплачена заробітна плата по червень 2009 року.

12 жовтня 2009 року позивач подав заяву про дострокове розірвання трудового договору та звільнення з роботи за власним бажанням та з 16 жовтня 2009 року на роботу не вийшов.

11 листопада 2009 року телеграмою відповідач повідомив позивача, що він буде звільнений з роботи за власним бажанням після відшкодування витрат на навчання у сумі 50 894 грн. 87 коп. на підставі п. 2.1.5. трудового договору.

29 листопада 2009 року відповідач запропонував позивачу повідомити причину відсутності на роботі з 16 жовтня 2009 року та надати виправдувальні документи, а 30 листопада 2009 року ОСОБА_3 був звільнений з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за прогул без поважних причин і йому запропоновано отримати трудову книжку та прибути для проведення розрахунку.

У відповідності з вимогами ст. 201, 202 КЗпП України для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, власник або уповноважений ним орган організовує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи та створює необхідні умови для поєднання роботи і навчання.

Виконуючи ці вимог, відповідач створив належні умови для навчання позивача та уклав з ним договір, за яким позивач взяв зобов?язання відшкодувати витрати на навчання у випадку дострокового розірвання трудового договору до закінчення трирічного строку з моменту його укладення.

У відповідності з вимогами ст. 202, 203, 204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов?язків, зміст якого не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства і він є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсним договору в частині покладення на позивача обов?язку відшкодувати витрати на навчання, суд не врахував тих обставин, що ця частина договору укладена на підставі норм цивільного права і йому не суперечить, а діючим законодавством не передбачено заборони на його укладення, зробив помилковий висновок про те, що він укладений всупереч вимог закону і порушує права позивача.

У відповідності з вимогами ст. 39 КЗпП України строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю колективного або трудового договору.

За змістом цієї норми, розірвання трудового договору можливе лише на вимогу працівника за наявності порушень з боку роботодавця законів про працю та колективного чи трудового договору, які б спонукали працівника заявити таку вимогу.

Однак, суд не врахував, що позивач такої вимоги за заявляв, оскільки подав заяву про звільнення за власним бажанням, а у справі відсутні докази про порушення відповідачем закону чи договору, ухвалив помилкове рішення про задоволення цих позовних вимог.

У відповідності з вимогами ст. ст. 94, 115, 116 КЗпП України заробітна плата це винагорода, які власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу, вона виплачується регулярно в робочі дні у строки встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення.

Вирішуючи питання, суд не врахував, що заробітна плата виплачується за виконану роботу і не може бути нарахована за час відсутності на роботі без поважних на те причин, неправильно застосував цю норму права при розрахунку розміру і ухвалив в цій частині помилкове рішення.

Враховуючи, що за час роботи позивачу нарахована і не виплачена заробітна плата в розмірі 3 783 грн. 23 коп. вона підлягає стягненню.

За таких обставин, касаційну скаргу потрібно задовольнити частково, рішення та ухвалу судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 3783 грн. 23 коп. заборгованості по заробітній платі за період з липня по 15 жовтня 2009 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє за довіреністю від імені приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія Українські вертольоти", задовольнити частково.

рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 1 квітня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 29 червня 2011 року скасувати.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія Українські вертольоти" на користь ОСОБА_3 3783 грн. 23 коп. заборгованості із заробітної плати за період з липня по 15 жовтня 2009 року включно.