6-19788св11 Про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання частки - 02.11.2011 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа селянське (фермерське) господарство ОСОБА_8, про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання частки в спільній сумісній власності та виключення майна зі складу спадщини, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5, селянське (фермерське) господарство ОСОБА_8 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання частки в спільній сумісній власності та виключення майна зі складу спадщини, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, селянське (фермерське) господарство ОСОБА_8 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання частки в спільній сумісній власності та виключення майна зі складу спадщини, за касаційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 29 листопада 2010 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 26 квітня 2011 року,

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати майно, яке складається із нежитлових споруд: критого току літ. "Б-1", нежитлових будівель літ. "А-1", "А-1-1", "А-II-1", "А-III-1", убиральні літ. "У"; автомобіля ГАЗ –САЗ 3507, державний номер НОМЕР_1, автомобіля САЗ 3507, державний номер НОМЕР_2, причепа автомобільного легкового МАЗ 8114, державний номер НОМЕР_3, комбайна зернозбирального, реєстраційний № НОМЕР_4, що оформлене на ім’я ОСОБА_8, спільною сумісною власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_3 Просила визнати частку ОСОБА_3 у спільній сумісній власності ОСОБА_8 та ОСОБА_3 рівною Ѕ, виключити частку що належить ОСОБА_3 у спільній сумісній власності, зі складу спадкового майна.

У поданій уточненій позовній заяві ОСОБА_3 просила визнати майно селянського (фермерського) господарства ОСОБА_8 спільною сумісною власністю його членів ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3 Просила визнати частку ОСОБА_3 у спільній сумісній власності фермерського господарства ОСОБА_8 рівною ј, виключити частку, що належить ОСОБА_3 у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства ОСОБА_8, зі складу спадкового майна.

ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у якому, після зменшення та уточнення позовних вимог, просила визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частину нежитлової споруди комори трав’яної муки та корсажного сховища, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі рішення Вовчанського районного суду, Харківської області від 30 листопада 2007 року у справі № 2-1044/07, записано у реєстрову книгу №2 за реєстровим № 237 (стр. 230), 28 грудня 2007 року. Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частину критого току літ. "Б-1", нежитлових будівель літ. "А-1", "А-1-1", "А-II-1", "А-III-1", убиральні літ. "У" за адресою: Автодорога Харків-Вовчанськ КПП АДРЕСА_2, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_8, на підставі рішення Вовчанського районного суду, Харківської області від 24 лютого 2009 року, справа № 2-147/09, та записано в реєстрову книгу №3 за реєстром 329 (стр. 179) від 11 березня 2009 року. Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/3 автомобіля САЗ 3507, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 1989, колір – синій, двигун № НОМЕР_5, шасі (рама) № НОМЕР_10, дата реєстрації 6 березня 1998 року, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_8 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12). Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частину причепа автомобільного МАЗ 8114, реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 1992, колір червоний, шасі (рама) НОМЕР_11, дата реєстрації 28 березня 2008 року, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_8 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13). Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частину автомобіля ГАЗ – САЗ 3507, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 1991, № шасі НОМЕР_14 тип самоскид - С, колір-синій, дата реєстрації 20 лютого 2008 року, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_8 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_15). Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частину комбайна зернозбирального, реєстраційний номер НОМЕР_6, рік випуску 1992, заводський НОМЕР_16, двигун НОМЕР_17, дата реєстрації 8 січня 2008 року, право власності зареєстровано за ОСОБА_8 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_18). Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частини земельної ділянки площею 9,1 га, розташованої за адресою: територія Червоноармійської Першої сільської Ради (державний акт на право приватної власності на землю Серія ХР № 08-00-049493, виданий 21 жовтня 1999 року). Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частину майнового комплексу селянського (фермерського) господарства ОСОБА_8 (ідентифікаційний код НОМЕР_19, АДРЕСА_3.

ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_6, у якій просила визнати майно селянського (фермерського) господарства ОСОБА_8 спільною сумісною власністю його членів, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3 Просила визнати частку ОСОБА_4 у спільній сумісній власності фермерського господарства ОСОБА_8 рівною ј, виключити частку у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства ОСОБА_8, що належить ОСОБА_4, із спадкового майна.

ОСОБА_7 звернувся із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_6 у якій просив визнати майно селянського (фермерського) господарства ОСОБА_8 спільною сумісною власністю його членів ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3 Просив визнати частку ОСОБА_9 у спільній сумісній власності фермерського господарства ОСОБА_8 рівною ј, виключити частку в спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства ОСОБА_8, що належить ОСОБА_7, із спадкового майна.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 29 листопада 2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 – задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частки нежитлової споруди: комора трав’яної муки та корсанжне сховище, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; право власності зареєстровано за ОСОБА_8, на праві приватної власності на підставі рішення Вовчанського районного суду, Харківської області від 30.11.2007 року спр. № 2-1044/07, записано в реєстрову книгу №2 за реєстровим № 237 стор. 230, 28 грудня 2007 року. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/3 критого току літ. "Б-1", нежитлових будівель літ. "А-1", "А-1-1", "А-II-1", "А-III-1", убиральні літ. "У" за адресою: Автодорога Харків-Вовчанськ КПП АДРЕСА_2; право власності зареєстровано за ОСОБА_8, на праві приватної власності на підставі рішення Вовчанського районного суду, Харківської області від 24 лютого 2009 року справа № 2-147/09, та записано в реєстрову книгу №3 за реєстром 329 стор. 179 від 11 березня 2009 року. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/3 автомобілю САЗ 3507, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 1989, колір – синій, двигун № НОМЕР_5, шасі (рама) № НОМЕР_10, дата реєстрації 6 березня 1998 року; право власності зареєстровано за ОСОБА_8 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12). Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/3 причепу автомобільного МАЗ 8114, реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 1992, колір червоний, шасі (рама) НОМЕР_11, дата реєстрації 28 березня 2008 року; право власності зареєстровано за ОСОБА_8 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13). Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/3 автомобілю ГАЗ – САЗ 3507, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 1991, № шасі НОМЕР_14 тип самоскид-С, колір-синій, дата реєстрації 20 лютого 2008 року; право власності зареєстровано за ОСОБА_8 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_15). Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/3 комбайну зернозбирального, реєстраційний номер НОМЕР_6, рік випуску 1992, заводський НОМЕР_16, двигун НОМЕР_17, дата реєстрації 8 січня 2008 року; право власності зареєстровано за ОСОБА_8 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_18). Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/3 земельної ділянки площею 9,1 га, розташованої за адресою: територія Червоноармійської Першої сільської Ради (Державний Акт на право приватної власності на землю Серія ХР № 08-00-049493, виданий 21 жовтня 1999 року). Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/3 майнового комплексу селянського (фермерського) господарства ОСОБА_8 (ідентифікаційний код НОМЕР_19, АДРЕСА_3).

Зустрічні позови ОСОБА_4, ОСОБА_7 залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 26 квітня 2011 року рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 29 листопада 2010 року змінено, скасовано у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 та у задоволенні позову ОСОБА_6

Частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 – визнано за ОСОБА_3 право власності на: 90/182 частин нежитлових споруд комори трав’яної муки та корсажного сховища, розташованих за адресою: АДРЕСА_1; Ѕ частину самоскиду - С марки ГАЗ-САЗ модель 3507, 1991 року випуску, реєстраційний НОМЕР_20; Ѕ частину комбайну зернозбирального марки СК-"Нива" 1992 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_7.

У задоволенні інших вимог – відмовлено.

Частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 Визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_8 на : 23/134 частин нежитлових споруд комори трав'яної муки та корсажного сховища, розташованих за адресою АДРЕСА_1; 1/3 частину критого току літ, "Б-1", нежитлової будівлі літ. "А-1", "А-І-1", "А-ІІ-1", "A-IIІ-1", вбиральні літ, "У" розташованих за адресою: автодорога АДРЕСА_2) Вовчанського району Харківської області; 1/6 самоскиду - С марки ГАЗ-САЗ модель 3507, 1991 року випуску, реєстраційний НОМЕР_20; 1/6 частину комбайну зернозбирального марки СК- "Нива", 1992 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_4: 1/3 частину автомобілю САЗ 3507, 1989 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2; 1/3 частину автомобіля ВАЗ 2103, 1978 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_8; 1/3 частину причепу автомобільного МАЗ 8114, 1992 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_9; 1/3 частину майнового комплексу селянського (фермерського) господарства ОСОБА_8 У задоволенні інших вимог - відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційних скаргах ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 просять скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і ухвалити нове, яким задовольнити їхні позовні вимоги, а позовні вимоги ОСОБА_6 залишити без розгляду, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційних скарг, вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання майна фермерського господарства ОСОБА_8 спільною сумісною власністю членів фермерського господарства та про визнання права власності по ј частці вказаного майна за кожним, посилався на норми Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) , а саме на ст. 22 та ч.1 ч. 2 ст.23 цього Закону, зазначивши, що фермерське господарство є цілісним майновим комплексом і повинно успадковуватися як цілісний майновий комплекс і можуть претендувати на отримання частки майна відповідно до ч.6 ст.20 названого Закону лише при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві.

Суд апеляційної інстанції погодився із вказаним висновком, зазначивши, що ст. 19 цього Закону передбачено створення складеного капіталу, у якому члени фермерського господарства мають частку відповідно від внеску до складеного капіталу. Оскільки складеного капіталу при створенні фермерського господарства ОСОБА_8 не створювалося, то члени цього господарства не мають права на частку у його майні.

Однак, погодитися із висновком судів першої та апеляційної інстанції не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено і сторонами не заперечується, що 20 жовтня 1992 року було зареєстровано статут Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_8. У статуті вказано, що членами фермерського господарства є ОСОБА_8, голова фермерського господарства та ОСОБА_7, зять, член фермерського господарства.

Діяльність фермерського господарства була врегульована нормами Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (2009-12) . Будь-яких особливостей правового статусу майна фермерського господарства у статуті передбачено не було. Відсутня і угода між головою фермерського господарства та членом фермерського господарства щодо особливостей правового статусу майна фермерського господарства.

5 лютого 2003 року ( зареєстровано 10 лютого 2003 року) до вказаного Статуту внесено зміни і зазначено про те, що додатково членами фермерського господарства є ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Оскільки вказані зміни відбулися до набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року "Про фермерське господарство" (973-15) , правовідносини, пов’язані зі створенням фермерського господарства ОСОБА_8, входженням до його складу нових членів, за загальними правилами, підлягають регулюванню нормами, передбаченими Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 № 2009-XII (2009-12) .

Відповідно до ст.16 названого Закону від 20.12.1991 № 2009-XII (2009-12) , у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім'ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами. Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Так як у статуті фермерського (селянського) господарства ОСОБА_8 не обумовлено порядок володіння, користування та розпорядження власністю фермерського господарства, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про правовий режим власності ( майна) фермерського господарства необхідно застосовувати норми ст. 16 Закону України від 20.12.1991 № 2009-XII. Зазначене правило витікає і із загальної вимоги про передбачуваність обсягу прав та обов’язків особи та захисту права власності, оскільки набуваючи членства у селянському (фермерському) господарстві ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3 розраховували на певний обсяг прав та обов’язків і зменшення вказаного обсягу, у тому числі і стосовно права на майно, не допускається.

Застосувавши норми Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року (973-15) щодо права членів фермерського господарства ОСОБА_8 на майно вказаного господарства, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на час виникнення вказаних правовідносин і помилково застосували норму матеріального права, яка вказані правовідносини не регулює.

Посилання суду апеляційної інстанції на вимоги ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" не можуть бути прийняті до уваги як застосування належних норм матеріального права, оскільки вказана норма не стосується спірних правовідносин, так як Закон України від 20.12.1991 № 2009-XII (2009-12) та Закон України (973-15) від 19 червня 2003 року регулюють вказані правовідносини, як спеціальні закони, бо спір виник з приводу реалізації права власності на майно фермерського господарства членами цього господарства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку, суди послалися на ч.2 ст.23 Закону України від 19 червня 2003 року, однак, при цьому не врахували, що відповідно до довідки Вовчанського районного відділу Харківської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" від 30 грудня 2009 року ОСОБА_8 передано у власність відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку за №114 від 14 жовтня 1996 року земельні ділянки для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, та ведення фермерського господарства.(а.с.41). Вказані земельні ділянки чи земельна ділянка має три складові, які врегульовані різними нормами ЗК України (2768-14) , у тому числі і стосовно порядку та підстав їхнього переходу до іншого власника. Однак, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув, не встановив розміри земельної ділянки кожного виду (для обслуговування житлового будинку, для ведення селянського господарства, для ведення фермерського господарства), з урахуванням їх граничних розмірів, які діяли на час вирішення питання про передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_8, і необґрунтовано поширили на всі види земельних ділянок норми Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) .

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зробив висновок про право власності ОСОБА_3 на Ѕ частину спільного нажитого майна з ОСОБА_8 відповідно до вимог ст. 74 СК України та обмежили виникнення такого права 1 січня 2004 року, оскільки відповідно до п.1 Прикінцевих положень СК України (2947-14) цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України (435-15) .

Однак, при вирішенні спору, суди не врахували вимоги ст. 1218 ЦК України, щодо складу спадщини, до якої входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті та ч.ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України.

Судами не досліджено, які права та обов’язки на час відкриття спадщини мав спадкодавець, не вирішено питання про долю автомобіля ВАЗ 2103, який зареєстровано за ОСОБА_8 (а.с.44).

Також слід звернути увагу, що відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України визначено вичерпний перелік спадкоємців за законом першої черги. Один із подружжя визнається спадкоємцем за законом лише у тому випадку, коли вона (він) перебувала(перебував) у зареєстрованому шлюбі з померлою особою, причому правове значення має саме факт перебування у зареєстрованому шлюбі, а не наявність фактичних шлюбних відносин. Тому ОСОБА_3, як особа, факт проживання якої з ОСОБА_8 однією сім’єю без шлюбу, встановлено відповідно до рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 2 червня 2008 року, не є спадкоємцем першої черги у розумінні ст. 1261 ЦК України.

Визначаючи частки у праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції не врахував, яке саме майно належало ОСОБА_8 на праві власності, як фізичній особі, та право власності на які частки у майні він мав. А розрахунок часток проведено з порушенням правила обрахування часток.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено фактичні обставини справи, що унеможливлює виправлення допущених ними помилок, так як суд касаційної інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 335 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, рішення суду першої та рішення суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.