Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А., Нагорняка В.А., розглянувши у відкритому у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ПОСП "Промінь", ТОВ "Він Агро-Груп", за участю третьої особи ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2012 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 06 лютого 2013 року,

У грудні 2011 року позивач звернувся із позовом до суду, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за договором позики від 18 березня 2009 року в розмірі 160 000 грн.

Вимоги обґрунтовував тим, що 18 березня 2009 року між ним та ПОСП "Промінь", в особі директора ОСОБА_7, було укладено договір позики, відповідно до умов якого, останній отримав від позивача безвідсоткову позику в розмірі 160 000 грн. із строком повернення до 18 березня 2010 року. 15 березня 2010 року сторони підписали додаткову угоду № 1 відповідно до умов якої, строк повернення позики продовжено до 18 березня 2011 року. 08 квітня 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої ПОСП "Промінь" сплачує позивачу штраф в розмірі 32 000 грн., а до 01 вересня 2011 року передає йому у власність розташовані по АДРЕСА_1 будинок підстанції, критий тік, гараж, незавершений будівництвом об'єкт готовністю 35%, а також насосну та кладову, що розташовані в цьому ж селі по АДРЕСА_2.

Проте, до цього часу, відповідач своїх зобов'язань за вказаними угодами належним чином не виконав.

З огляду на те, що ТОВ "Він Агро-Груп" є одним із засновників ПОСП "Промінь" та відповідає за його зобов'язаннями, позивач просить стягнути заборгованість з відповідачів на його користь в солідарному порядку.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 06 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що незважаючи на укладення договору позики між позивачем та ПОСП "Промінь", останнє не може нести відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору позики, з огляду на те, що фактично коштів за вказаним договором отримано не було і до каси підприємства жодних коштів за вказаними зобов'язаннями не надходило, а відтак, якщо якісь кошти і було передані на виконання умов вказаного договору позики, то вони були передані директору підприємства, як фізичній особі, а тому позивач має право пред'явити вимогу про повернення позики до колишнього директора ПОСП "Промінь".

З такими висновками судів колегія суддів не погоджується та вважає їх такими, що здійснені без повного з'ясування обставин у справі.

Судами встановлено, що 18 березня 2009 року між позивачем та ПОСП "Промінь", в особі директора ОСОБА_7, було укладено договір позики, відповідно до умов якого, останній отримав від позивача безвідсоткову позику в розмірі 160 000 грн. із строком повернення до 18 березня 2010 року. 15 березня 2010 року сторони підписали додаткову угоду № 1 відповідно до умов якої, строк повернення позики продовжено до 18 березня 2011 року. 08 квітня 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої ПОСП "Промінь" сплачує позивачу штраф в розмірі 32 000 грн. а до 01 вересня 2011 року передає йому у власність розташовані по АДРЕСА_1 будинок підстанції, критий тік, гараж, незавершений будівництвом об'єкт готовністю 35%, а також насосну та кладову, що розташовані в цьому ж селі по АДРЕСА_2. Встановлено, що додаткові угоди від імені ПОСП "Промінь" підписував колишній директор підприємства ОСОБА_7

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1047, ч. 1 ст. 1049 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вирішуючи вказаний, спір суди помилково вважали, що оскільки ПОСП "Промінь" на виконання умов вказаного договору позики через касу підприємства від позивача жодних грошових коштів не отримувало, у останнього не виникло жодних зобов'язань перед позивачем щодо повернення коштів, що передбачені умовами договору та ст. 1049 ЦК України.

Зазначені обставини не мають жодного правового значення, оскільки встановивши, що при підписанні угод директор діяв в межах повноважень визначеним статутом юридичної особи не звернув уваги на те, що кошти отримані у зв'язку з підписанням цієї угоди як представником позичальника.

Не внесення представником позичальника коштів до каси підприємства не змінює обсяг прав та обов'язків сторін, які виникли за договором і зокрема щодо повернення боржником позики.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 06 лютого 2013 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.