Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ майна, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ майна та визнання майна особистою приватною власністю, за касаційною скаргою ОСОБА_7 – представника ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 квітня 2011 року -

Позивач звернулася до суду з позовом, вимоги якого уточнила в ході розгляду справи та просила в порядку поділу спільного майна подружжя виділити їй: квартиру АДРЕСА_1, вартістю 389425 грн.; нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_2, вартістю 565658 грн.; нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_3, вартістю 343158 грн., всього на загальну суму 1298241 грн. Відповідачу виділити: нежитлове приміщення, реконструйоване з квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5, вартістю 658431 грн.; гараж АДРЕСА_6, вартістю 32000 грн.; кошти в сумі 227250 грн., передані ОСОБА_8 за уступку права на земельну ділянку площею 1000 кв.м по АДРЕСА_7; кошти отримані від реалізації автомобілів "Мітсубіші Педжеро", д.н. НОМЕР_1 у розмірі 328856,76 грн. та "Шкода Фабіа" д.н. НОМЕР_2 у розмірі 64696,90 грн.; грошові вклади в установі банку у розмірі 10550,55 грн., 3504,84 євро та 3500,32 доларів США. Стягнути з відповідача на її користь різницю в частках визначених у національній валюті України в сумі 21711 грн. та Ѕ частину валютних вкладів в Приватбанку в сумі 1753 Євро та 1751 доларів США.

Позов мотивований тим, що позивач з 30 квітня 1993 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають двох неповнолітніх дітей. Під час шлюбу ними було набуте спільне майно, яке в силу вимог ст.ст.60,61,70,71 СК України підлягає поділу між подружжям.

ОСОБА_6 подав зустрічний позов, в якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_2; нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_3; гараж АДРЕСА_6; автомобіль "Мітсубіші Педжеро" д.н. НОМЕР_1; автомобіль "Шкода Фабіа" д.н. НОМЕР_2; вклади в Приватбанку на суму 30000 грн., 10000 євро, 10000 доларів США.

Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що вказане майно не є об’єктами спільної сумісної власності подружжя, оскільки були набуті за кошти, які належали позивачу особисто, отримані ним від діда ОСОБА_9, який в період з 26 лютого 2004 року по 23 лютого 2006 року, перерахував на поточний рахунок позивача кошти у розмірі 456478,71 грн. Вказані кошти отримані позивачем особисто для придбання нерухомості та не були ним віднесені до сімейного бюджету.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 9 лютого 2011 року основний позов задоволений частково: виділено у власність ОСОБА_5, із спільного майна подружжя, квартиру АДРЕСА_1, вартістю 389425 грн., припинивши право власності на неї ОСОБА_6 Виділено у власність ОСОБА_6, із спільного майна подружжя, квартиру АДРЕСА_4 і АДРЕСА_5, що на даний момент переобладнані в аптеку, вартістю 658431 грн., припинивши право власності на них ОСОБА_5 В порядку компенсації різниці між вартістю квартири АДРЕСА_1 та квартир АДРЕСА_4 і АДРЕСА_5, що на даний момент переобладнані в аптеку, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 грошову суму в розмірі 52026,31 грн. У задоволенні іншої частини вимог основного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволений частково: визнано за ОСОБА_6 право особистої приватної власності на: квартиру АДРЕСА_2; гараж АДРЕСА_6, кооператив "Авто-любитель" у м. Рівне; квартиру АДРЕСА_3; вклад у "ПриватБанку" на суму 30000 грн. відповідно до договору від 31 липня 2008 року, №SAMDN04000022924577; вклад у "ПриватБанку" на суму 10000 євро, що станом на 31 липня 2008 року еквівалентно 75530 грн., відповідно до договору від 31 липня 2008 року, №SAMDN04000022924768; вклад в "ПриватБанку" на суму 10000 доларів США, що станом на 12 серпня 2008 року еквівалентно 48450 грн., відповідно до договору від 12 серпня 2008 року, №SAMDN04000023031695. Припинено право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 22 квітня 2011 року апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про задоволення основного позову у повному обсязі та часткове задоволення зустрічного позову. Виділено ОСОБА_5: квартиру АДРЕСА_1, вартістю 389425 грн.; нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_2, вартістю 565658 грн.; нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_3, вартістю 343158 грн., всього на загальну суму 1298241 грн. ОСОБА_6 виділено: нежитлове приміщення, реконструйоване з квартир АДРЕСА_4 та № АДРЕСА_5, вартістю 658431 грн.; гараж АДРЕСА_6, вартістю 32000 грн.; кошти в сумі 227250 грн., передані ОСОБА_8 за уступку права на земельну ділянку площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_7; кошти отримані від реалізації автомобілів "Мітсубіші Педжеро" д.н. НОМЕР_1 та "Шкода Фабіа" д.н. НОМЕР_2, 328856,76 грн. та 64696,90 грн., відповідно; вклади в "ПриватБанку", станом на 1 липня 2009 року, на суму 10550,55 грн., 3504,84 євро, 3500,32 доларів США. Всього в національній валюті України 1321795 грн., в іноземній валюті 3504,84 євро та 3500,32 долара США. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 різницю в частках, визначених у національній валюті України, в сумі 21711 грн., та Ѕ частину валютних вкладів в "ПриватБанку", в сумі 1753 євро та 1751 доларів США. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 про визнання за ним права особистої приватної власності на: квартиру АДРЕСА_2; гараж АДРЕСА_6, кооператив "Авто-любитель" у м. Рівне; квартиру АДРЕСА_3; вклад у "ПриватБанку" на суму 30000 грн. відповідно до договору від 31 липня 2008 року, №SAMDN04000022924577; вклад в "ПриватБанку" на суму 10000 євро, що станом на 31 липня 2008 року еквівалентно 75530 грн., відповідно до договору від 31 липня 2008 року, №SAMDN04000022924768; вклад в "ПриватБанку" на суму 10000 доларів США, що станом на 12 серпня 2008 року еквівалентно 48450 грн., відповідно до договору від 12 серпня 2008 року, №SAMDN04000023031695 – відмовлено.

ОСОБА_7 – представник ОСОБА_6, не погоджуючись з даним рішенням суду подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи №2-788/11, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції частково задовольняючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_6 виходив з того, що квартира АДРЕСА_2, квартира АДРЕСА_3, гаража АДРЕСА_6, придбані останнім за кошти, отримані від його діда ОСОБА_9 в дар та є його особистою власністю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення апеляційний суд виходив з того, що все майно, придбане сторонами в період з 18 жовтня 1993 року по 11 червня 2008 року, та грошові вклади, внесені на ім’я ОСОБА_6 31 липня 2008 року та 12 серпня 2008 року, є спільним майном подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і відповідно до ст.ст.69,70 СК України підлягає поділу між останніми у рівних частках. ОСОБА_6 не довів належними доказами, що майно на яке він посилається придбано ним за кошти, які належали йому особисто.

Разом з тим, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна, оскільки вони зроблені судами без належного з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін, оцінки наданих ними доказів, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось позивачем за основним позовом, що для придбання квартири АДРЕСА_2, квартири АДРЕСА_3, гаража АДРЕСА_6 використовувались кошти, отримані ОСОБА_6 від діда ОСОБА_9.

В період з 26 лютого 2004 року по 23 лютого 2006 року на поточний рахунок ОСОБА_6 в Рівненській обласній дирекції ВАТ "Райффайзен банк Аваль" було зараховано кошти в сумі 456478,71 грн., відправником яких був дід відповідача за основним позовом – ОСОБА_9.

Вказані кошти передавались у приватну власність ОСОБА_6 для придбання нерухомості, не вносились останнім у сімейний бюджет та зберігались в сейфі його робочого кабінету, що підтверджується відповідними довідками від 23 червня 2009 року, від 25 червня 2009 року, листом від 10 жовтня 2009 року, перекладеного та завіреного нотаріально, показами свідків.

Місцевий суд, встановивши, що загальна вартість квартири АДРЕСА_2, квартири АДРЕСА_3, гаража АДРЕСА_6, вкладів ОСОБА_6 в Приватбанку, автомобілів "Мітсубіші Педжеро" НОМЕР_1, "Шкода Фабіа" НОМЕР_2 становить 373712,53 грн., прийшов до висновку, що зазначене майно придбавалося за кошти ОСОБА_6 та, в силу п.3 ч.1 ст.57 СК України, є його особистою приватною власністю.

Разом з тим, вказані висновки щодо правової природи отриманих в дар коштів, джерела придбання спірного майна та права власності на нього належним чином не мотивовані.

Апеляційний суд належним чином таких висновків не перевірив та не дав їм належної правової оцінки. Не надано оцінки тим обставинам, що зазначені вище кошти перераховувались відповідачу за основним позовом його дідом – громадянином Канади, безпосередньо з Канади.

В порушення вимог ст.ст. 213, 214, 303 ЦПК України, апеляційний суд належним чином не спростував встановлені місцевим судом обставини та належним чином не обґрунтував свої висновки про відсутність правових підстав для задоволення вимог зустрічного позову про визнання за ОСОБА_6 права особистої власності.

Суд першої інстанції, вирішуючи даний спір та встановлюючи обставини справи щодо отримання позивачем за зустрічним позовом коштів від громадянина Канади не надав належної оцінки даним правовідносинам та положенням Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) .

Висновки судів, як першої, так і апеляційної інстанцій належним чином не мотивовані.

Враховуючи допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалені ними рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв’язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України такі рішення слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_7 – представника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 9 лютого 2011 року, рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 квітня 2011 року, скасувати, справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.