Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Кобилянського М.Г., Мойсюка М.І., Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області на постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 15 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2011 року, -

У травні 2010 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області (далі - УПФУ) в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплати йому державної та додаткової пенсій згідно статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ) виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат (далі - спірна пенсія); зобов'язати УПФУ здійснити йому починаючи з 27 жовтня 2009 року перерахунок та виплату спірної пенсії, як інваліду третьої групи у розмірі, встановленому статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ з урахуванням положень частини 1 статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) , в редакції періоду спірних правовідносин), з урахуванням вже проведених виплат (далі - спірний перерахунок).

В обґрунтування позову посилався на те, що вимоги Закону № 796-ХІІ (796-12) щодо розміру пенсійних виплат не виконані, а його звернення до УПФУ про здійснення спірного перерахунку пенсії залишено без задоволення. Також, зазначав, що є інвалідом 3 групи і особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, перебуває на обліку у відповідача та одержує державну та додаткову пенсії, у відповідності до статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а тому має право на нарахування і виплату пенсії згідно вимог вищевказаних правових норм, однак відповідач здійснює виплату пенсії у меншому розмірі. Наведене, на думку позивача свідчить про порушення відповідачем його прав, а тому просив позов задовольнити.

Постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 15 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними дії та зобов'язано УПФУ здійснити ОСОБА_4 перерахунок і виплату спірної пенсії з 27 жовтня 2009 року відповідно до частини 4 статті 54, 67 Закону № 796-ХІІ у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих останнім сум.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, в частині задоволених позовних вимог, просить ухвалені судові рішення скасувати та відмовити в позові повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що відповідач, здійснюючи нарахування і виплату спірної пенсії позивачу у спірний період, діяв з порушенням законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини і прав ОСОБА_4.

Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначає Закон № 796-XII (796-12) та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, перебуває на обліку в УПФУ та одержує пенсію як інвалід третьої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статті 49 Закону № 796-XII.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з частиною 4 статті 54 Закону № 796-XII в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по 3 групі інвалідності не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі статтею 50 Закону № 796-XII особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам третьої групи - 50 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 67 Закону № 796-XII конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Тобто, стаття 67 Закону № 796-XII може бути застосована відповідачем лише у випадку, коли йдеться про підвищення доплат, пенсій та компенсацій з урахуванням визначення розміру державної та додаткової пенсій позивачу згідно з положеннями статей 50, 54 цього ж Закону.

Згідно зі статтею 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) . Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону № 796-XII.

12 січня 2005 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 23 грудня 2004 року (2291-15) , в якому частина першої статті 28 викладена в такій редакції: "Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом".

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-IV, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, судами попередніх інстанцій правильно було застосовані норми Закону № 796-XII (796-12) в редакції, яка була чинною до внесення змін Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційним положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , а відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 15 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.