Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Кобилянського М.Г., Мойсюка М.І., Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області на постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року, -

У серпні 2011 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області (далі - УПФУ) про перерахунок пенсії. Просив суд визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, врахувавши період його роботи в районах Крайньої Півночі з 30 липня 1975 року по 7 жовтня 1976 року та з 8 жовтня 1979 року по 31 грудня 1990 року в пільговому обчисленні; здійснити перерахунок пенсії з 1 червня 2011 року, виходячи з коефіцієнту 0,4905 із підвищенням до пенсії за 11 років стажу понад 25 років; здійснити перерахунок пенсії відповідно до статей 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2010 рік.

В обґрунтування позову зазначав, що отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 1058-IV (1058-15) ). При цьому, провівши 1 червня 2011 року перерахунок пенсії відповідно до статей 40, 42 Закону № 1058-IV, відповідач застосував показник середньої заробітної плати за 2007 рік, а не за 2010 рік, не застосував відповідний показник коефіцієнту страхового стажу 0,4905 та не врахував до пільгового стажу періоди роботи з 30 липня 1975 року по 7 жовтня 1976 року та з 8 жовтня 1979 року по 31 грудня 1990 року в районах Крайньої Півночі, чим порушив його права, а тому просив задовольнити позов.

Постановою Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії та скасовано розпорядження УПФУ щодо врахування з 1 червня 2011 року ОСОБА_4 без пільгового (полуторного) обчислення періоду його роботи в районах Крайньої Півночі з 30 липня 1975 року по 7 жовтня 1976 року та з 8 жовтня 1979 року по 31 грудня 1990 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені судові рішення скасувати та відмовити в позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що рішення відповідача не відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до пункту 5 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , - період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 (n0148400-60) "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Указом Президії Верховної ради СРСР від 10 лютого 1960 року встановлено, що пільги по обчисленню стажу роботи (один рік за півтора) надавались переведеним, направленим або запрошеним на роботу в райони Крайньої Півночі і місцевості, прирівняні до цих районів, з інших місцевостей країни, за умови, що вказані працівники заключили трудові договори на роботу в цих районах на термін п'ять років.

Судами встановлено, що позивач працював на підприємстві, що розташоване в районі Крайньої Півночі більш ніж п'ять років. Такі дані підтверджуються записами у трудовій книжці, копією трудового договору та копіями архівних довідок про період роботи позивача, розмір заробітної плати, надання і користування пільгами, встановленими чинним законодавством у спірний період.

При цьому, посилання УПФУ на те, що пільги, встановлені вказаними нормативними актами, не розповсюджуються на позивача, оскільки останній не уклав з роботодавцем строковий трудовий договір після 8 жовтня 1979 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки строковий трудовий договір закінчується після закінчення його строку, крім випадків коли трудові відносини фактично продовжуються і ні одна сторона не вимагала ї розірвання.

Крім того, статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За таких обставин колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій в частині задоволення вимог про визнання протиправними дії та скасування розпорядження УПФУ щодо врахування з 1 червня 2011 року ОСОБА_4 без пільгового (полуторного) обчислення періоду його роботи в районах Крайньої Півночі з 30 липня 1975 року по 7 жовтня 1976 року та з 8 жовтня 1979 року по 31 грудня 1990 року правильними.

Вимоги позивача про здійснення перерахунку пенсії з 1 червня 2011 року, виходячи з коефіцієнту 0,4905 із підвищенням до пенсії за 11 років стажу понад 25 років є похідними від задоволених. Крім того, обрахунок коефіцієнту страхового стажу є спеціальною функцією УПФУ та потребує дослідження всього трудового стажу позивача, що не є предметом розгляду в даній справі, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині перерахунку пенсії і застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2010 рік, також є правильним.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) наведену норму викладено в новій редакції, проте у зв'язку із визнанням цих змін такими, що не відповідають Конституції ( Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) ), на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії діяла наведена редакція статті 42 Закону № 1058-IV.

Вказана редакція пов'язує розмір перерахованої пенсії із розміром заробітної плати, з якого обчислювалась пенсія (при її первісному призначенні або останньому перерахунку). Тобто, за змістом статей 40, 42 Закону № 1058-IV підстави для застосування будь-якого іншого показника (в тому числі і показника заробітної плати за рік, що передує перерахунку), відсутні. Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28 травня 2008 року № 530 (530-2008-п) встановлено порядок перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, відмінний від того порядку, який визначений частиною 4 статті 42 Закону № 1058-IV. Зокрема, встановлено, що у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами застосуванню підлягає Закон № 1058-IV (1058-15) , а саме нормативні положення статті 42 цього Закону, що діяли в редакції до скасування змін, внесених за Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , та були і залишаються чинними на момент проведення перерахунку пенсії.

За таких обставин, при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не визначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України. Виходячи з буквального тлумачення частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

Зважаючи на те, що позивач має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, підстави для перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2010 рік відсутні.

З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області залишити без задоволення, а постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.