Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Писаної Т.О., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Акціонерної страхової компанії "Оранта-Лугань" до ОСОБА_4, Закритого акціонерного товариства страхова компанія "Українська страхова група", приватного підприємства "Соняшник" про стягнення грошових коштів в регресійній вимозі, за касаційною скаргою Приватного підприємства "Соняшник" на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 1 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 2 червня 2011 року,

У листопаді 2009 року Акціонерна страхова компанія "Оранта-Лугань" звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що позивач, виконуючи свої договірні зобов’язання перед страхувальником ОСОБА_5, виплатила страхове відшкодування в сумі 74813,18 грн. за страховим випадком: дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася в результаті зіткнення автомобіля МАЗ 437040 (державний номер НОМЕР_1) під керуванням водія ОСОБА_6 та Toyota Camry (державний номер НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_5 Оскільки ДТП сталося з вини водія ОСОБА_6, то позивач вважає, що ОСОБА_4., як власник транспортного засобу, приватне підприємство "Соняшник", з яким водій ОСОБА_6 перебував у трудових стосунках та яке експлуатувало транспортний засіб на підставі довіреності та Закрите акціонерне товариство страхова компанія "Українська страхова група", з якою приватне підприємство "Соняшник" уклало договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повинні відшкодувати йому в регресному порядку 74813,18 грн. понесених збитків. Враховуючи те, що ЗАТ страхова компанія "Українська страхова група" сплатила частину страхового відшкодування в межах обов’язкового ліміту відповідальності страховика за шкоду в сумі 24990 грн., позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути решту частини збитків солідарно з приватного підприємства "Соняшник" та ОСОБА_4

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 1 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 2 червня 2011 року, позовні вимоги задоволено.

Приватне підприємство "Соняшник" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та ухвалу апеляційного судів, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права та просить прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу приватного підприємства "Соняшник" відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 1 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 2 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.