Колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.,

Євграфової Є.П., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину квартири та встановлення порядку користування, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 29 березня 2011 року,

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначала, що з 30 вересня 2006 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Маловисківського районного суду від 18 лютого 2010 року шлюб розірвано. Під час перебування у шлюбі ними було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яку було зареєстровано на ім’я відповідача.

Вважає спірну квартиру об’єктом спільної сумісної власності подружжя та просила визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири, встановити порядок її користування, зобов’язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні, володінні, розпорядженні та проживанні в цій квартирі.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2010 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділено ОСОБА_3 у відособлене користування - житлову кімнату літ. "1-3" площею12,00 кв.м., площі балкону та лоджиї, як площі, що враховуються в загальну площу, яка складає 12,00 кв.м +0,84 кв.м.,+1,49 кв.м., надано в загальне користування коридор площею 7,30 кв.м., кухню площею 7,30 кв.м., поєднані ванну та вбиральню площею 3,70 кв.м., кладову площею 0,7 кв.м.

Виділено ОСОБА_4 у відособлене користування житлову кімнату літ. "1-4" площею 14,40 кв.м., надано із підсобних приміщень в загальне користування коридор площею 7,30 кв.м., кухню площею 7,30 кв.м., поєднані ванну та вбиральню площею 3,70 кв.м., кладову площею 0,7 кв.м.

Зобов’язано ОСОБА_4 виконати ремонтно-будівельні роботи по відокремленню балкону, які в себе включають по локальному кошторису: закриття дверного прорізу із житлової кімнати "1-4" на балкон, демонтаж віконного блоку між житловою кімнатою "1-3" та балконом з улаштуванням дверного прорізу на балкон із кімнати "1-3".

Зобов’язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні, володінні, розпорядженні її часткою квартири АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 29 березня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині встановлення порядку користування та зобов’язання ОСОБА_4 виконати ремонтно-будівельні роботи змінено.

Лоджію площею 1,49 кв.м. залишено в загальному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Зобов’язано ОСОБА_3 провести демонтаж віконного блоку між житловою кімнатою 1-3 та лоджією з влаштуванням на місці вікна дверного прорізу на лоджію з кімнати 1-3.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на його необґрунтованість та неправильне застосування норм матеріального права й допущені при розгляді справи порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалені в справі судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 є об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Змінюючи рішення суду першої інстанції та зобов’язуючи ОСОБА_3 провести демонтаж віконного блоку між житловою кімнатою 1-3 та лоджією з влаштуванням на місті вікна дверного прорізу на лоджію з кімнати 1-3, суд апеляційної інстанції виходив із засад розумності та справедливості.

Проте погодитись з таким висновком повністю суду не можна.

Відповідно до ст. 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Згідно з підп. 6 п. б ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до законодавства спорів питань містобудування належить до повноважень виконавчих органів.

Переобладнання і прийняття в експлуатацію переобладнаних квартир проводиться з дозволу і за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування чи органу державної влади, а не за рішенням суду.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та не перевірив чи мають сторони дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання спірної квартири.

Таким чином, судами допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2010 року та апеляційного суду Кіровоградської області від 29 березня 2011 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину квартири та встановлення порядку користування передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.