6-16525св11 Про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - 28.09.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 березня 2011 року,

У лютому 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду із значеним позовом до ОСОБА_5, посилаючись на те, що перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах з жовтня 2000 року та спільно проживала з ним в орендованих відповідачем житлових приміщеннях, а також разом їздили відпочивати. В кінці листопада 2001 року вона завагітніла і повідомила про це відповідача, який сприйняв новину позитивно і в кінці квітня 2002 року вони в м. Одесі на спільні кошти придбали дитячу коляску та інші речі для новонародженого. ІНФОРМАЦІЯ_2 року вона народила сина ОСОБА_6, зареєструвавши його в Книзі реєстрації народжень як ОСОБА_6.

Посилаючись на те, що відповідач і до народження дитини і після цього визнавав своє батьківство щодо ОСОБА_6, однак відмовляється оформити це визнання в органах РАЦС, позивачка просила суд встановити його батьківство щодо народженого нею сина та стягнути аліменти на утримання сина в розмірі ј частки всіх видів його заробітку.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 січня 2011 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено.

Визнано громадянина України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, батьком ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.

Виключено з актового запису № 201 відділу реєстрації актів громадянського стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області про народження ОСОБА_6. запис про батька "ОСОБА_7".

Батьком дитини зобов’язано записати громадянина України ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

Прізвище, ім’я, місце та дату народження дитини ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, зобов’язано залишити без змін, по батькові змінити з "ОСОБА_5" на "ОСОБА_5".

Зобов’язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області внести відповідні зміни в актовий запис про народження ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.

Стягнуто з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 лютого 2010 року і до його повноліття.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 24 березня 2011 року рішення міського суду скасовано та ухвалене нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що при вирішенні даної справи суду слід було керуватися положеннями ст. 53 КпШС України 1969 року, всупереч вимог якої позивачкою не надано доказів на підтвердження факту визнання відповідачем батьківства, спільного проживання і ведення спільного господарства з відповідачем, спільного виховання або утримання дитини, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Проте погодитися з таким висновком суду повністю не можна, оскільки суд апеляційної інстанції припустився порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судами встановлено, що дитина, щодо батьківства якої виник спір, народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст. 53 КпШС України, а не ст. 128 СК України, на підставі яких вирішив спір суд першої інстанції, є вірним.

Разом з тим не можна погодитись з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав до задоволення позовних вимог ОСОБА_4, оскільки такий висновок є передчасним.

Згідно зі ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Пленум Верховного Суду України в п. 3 постанови від 15 травня 200 року № 3 (v0003700-06) "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз’яснив, що судам при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України (2006-07) , беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір’ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Згідно зі ч. 3 ст. 53 КпШС України при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір’ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

За змістом наведеної норми закону встановлення судом батьківства може мати місце в разів доведення хоча б однієї із зазначених обставин: спільного проживання та ведення спільного господарства матір’ю дитини і відповідачем або спільне виховання чи утримання ними дитини або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до ст.ст. 212- 214 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно висновку експерта № 956, проведеного в даній справі на підставі ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 травня 2009 року, молекулярно-генетичним аналізом ДНК крові встановлено, що громадянин ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, народженого гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, з імовірністю 99,999999% (а.с.48-56).

Однак всупереч вимог ст. 212 ЦПК України суд першої інстанції не навів в рішенні мотивів, з яких не прийняв до уваги цей доказ та не навів в рішенні результати оцінки інших доказів, наданих позивачем, а саме показів свідків, на підтвердження обставин спільного з відповідачем утримання дитини та визнання відповідачем батьківства.

Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув та ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, при цьому належним чином фактичних обставин не встановив.

Допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому в силу ст. 338 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 333, 335, 338, 345 ЦПК України, судова колегія

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 березня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.