Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П.

суддів Кафідової О.В., Коротуна В.М.,

Мартинюка В.І., Попович О.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські екологічні технології" про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські екологічні технології", про визнання договорів недійсними, відшкодування збитків, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на рішення апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2011 року,

ПАТ "Банк Форум" звернулось в суд із позовом до ОСОБА_3, ТОВ "Українські екологічні технології" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до ПАТ "Банк Форум" про визнання договорів недійсними, відшкодування збитків.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк Форум" було відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсними договір поруки від 21 січня 2008 року, укладений між АКБ "Форум" та ОСОБА_3 Визнано недійсним додатковий договір від 22 лютого 2008 року до договору поруки від 21 січня 2008 року, укладений між АКБ "Форум" та ОСОБА_3 В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Банк Форум" на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі у сумі 45 грн. 50 коп. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року в даній справі було скасовано.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2011 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ "Банк Форум", третя особа: ТОВ "Українські екологічні технології", про відшкодування збитків скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Банк Форум" на користь ОСОБА_3 26243000 грн. збитків, завданих забезпеченням позову. В решті позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Банк Форум", посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване у справі рішення апеляційного суду вказаним вимогам частково не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк Форум" та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та визнаючи недійсними договір поруки від 21 січня 2008 року та додатковий договір від 22 лютого 2008 року до договору поруки від 21 січня 2008 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вірно виходив з того, що вказані договори були укладені без додержання вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України, необхідних для чинності правочину.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з ПАТ "Банк Форум" на користь ОСОБА_3 збитки завдані забезпеченням позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що внаслідок вжиття та скасування судом заходів забезпечення позовних вимог банку, ОСОБА_3 було завдано збитки.

Однак з таким висновком апеляційної суду погодитися не можна.

Ухвалюючи судові рішення по справі суди встановили, що 10 квітня 2006 року між АКБ "Форум", який в подальшому змінив назву на ПАТ "Банк Форум", та ТОВ "Українські екологічні технології" було укладено Генеральний кредитний договір та додатковий договір №1 до кредитного договору, до яких сторонами неодноразово вносилися зміни. На підставі вказаних договорів ТОВ "Українські екологічні технології" отримало кредитні кошти у формі кредитної лінії в розмірі 2300000 Євро (меморіальний валютний ордер №41520 від 10 квітня 2006 року) та кредитні кошти у розмірі 2956005 дол. США (меморіальний валютний ордер №176708 від 23 січня 2008 року).

В забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_3 10 квітня 2006 року було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 як поручитель зобов’язався в разі невиконання та/або порушення ТОВ "Українські екологічні технології" зобов’язань за кредитним договором погасити заборгованість, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, відсотки по простроченій позиці (штраф, пеня) та інші платежі, при цьому зобов’язався відповідати всім своїм майном та своїми грошовими коштами.

21 січня 2008 року між банком та ОСОБА_3 у зв’язку зі зміною валюти кредитування та розміру суми кредиту укладено інший договір поруки та 22 лютого 2008 року додатковий договір до договору поруки від 21 січня 2008 року.

Відповідно до висновку експерта №7342/10-11 від 17 вересня 2010 року підпис від імені ОСОБА_3 в договорі поруки від 21 січня 2008 року та у додатковому договорі від 22 лютого 2008 року до договору поруки від 21 січня 2008 року виконані не ним, а іншою особою з наслідуванням з попереднім тренуванням підпису ОСОБА_3

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вірно дійшов до висновку про недійсність вказаних договорів як таких, що не відповідають внутрішній волі відповідача, тобто не відповідають ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Питання стягнення суми боргу з ТОВ "Українські екологічні технології" як з боржника вирішено рішенням Господарського суду м. Києва від 09 лютого 2009 року у справі №17/462.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02 лютого 2010 року було задоволено заяву АКБ "Форум" про забезпечення позову та тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_3 у праві виїзду за межі території України.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року було вжито заходи забезпечення позову АКБ "Форум" до ОСОБА_3 шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в м. Кіровоград, що належать на праві приватної власності ОСОБА_3 Накладено арешт на автомобілі "Volkswagen Touareg", легковий, 2008 року випуску коричневого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 та "Volkswagen Phaeton" легковий, 2003 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_3, причіп до легкового автомобілю, 2003 року випуску, д.н.з.НОМЕР_2 сірого кольору, що належать на праві приватної власності ОСОБА_3 Також заборонено ОСОБА_3 вчиняти дії щодо відчуження частки у статутному фонді ТОВ "ВІКОІЛ" в розмірі 14 999 500 грн. та частки у статутному фонді ТОВ "Респект Груп ЛТД" в розмірі 9000 грн..

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 травня 2010 року клопотання представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення цивільного позову було задоволено, скасовано заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02 лютого 2010 року, якою обмежено громадянина України ОСОБА_3 у праві виїзду за межі території України.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги в частині відшкодування збитків, ОСОБА_3 зазначав, що внаслідок вжиття та скасування судом заходів забезпечення позовних вимог банку, йому було завдано збитків, внаслідок неможливості його виїзду 18 травня 2010 року у м. Берлін для підписання договору купівлі – продажу гідролізного лігніну та не укладення вказаного договору з компанією "Урбанісадора Альбіняненсе С.А.".

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, законодавством передбачено відшкодування особі майнової шкоди, зокрема збитків, за наявності порушення цивільного права особи та причинного зв`язку між порушенням права й збитками.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач при зверненні до суду з вказаним позовом та поданні заяв про забезпечення позову у даній справі, діяв у відповідності з вимогами чинного законодавства, вказані дії були спрямовані на захист його прав та інтересів у спосіб, що визначений законом. Заходи забезпечення позову були вжиті судом в даній справі після розгляду заяви позивача, при цьому суд пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, було роз’яснено обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, що знайшло своє відображення в ухвалі суду від 10 лютого 2010 року.

Як вбачається зі змісту зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, підставами для виникнення збитків стали обмеження, вжиті судом в якості забезпечення позову, а не в наслідок визнання договорів недійсними.

Установивши, що відсутність протиправних дій з боку ПАТ "Банк Форум", у неможливості виїзду ОСОБА_3 за межі України 18 травня 2010 року для підписання договору купівлі – продажу гідролізного лігніну та не укладення вказаного договору з компанією "Урбанісадора Альбіняненсе С.А." з цих підстав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в цій частині.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 14 квітня 2010 року між ОСОБА_3 та ДП "Компанія Межиріччя" АТ "Інверсйонес доркі С.А." було укладено договір доручення №14-04-2001 на підставі якого було укладено договір про наміри, а саме, про укладення у період з 18 по 22 травня 2010 року договору купівлі – продажу гідролізного лігніну. Виїзд за кордон для підписання вказаного договору ОСОБА_3 планував здійснити 18 травня 2010 року. Ухвала про забезпечення позову та тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі території України була постановлена 02 лютого 2010 року. Отже, на момент укладання договору з ДП "Компанія Межиріччя" АТ "Інверсйонес доркі С.А." ОСОБА_3 було відомо про існування ухвали про обмеження виїзду за кордон. При цьому, представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 лише 25 травня 2010 року звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Під час встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково.

Судом першої інстанції вірно встановлено вищезазначені обставини і рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, а рішення суду апеляційної інстанції підлягає частковому скасуванню в частині відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову скасувати та в цій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року залишити в силі.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.