Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Юровської Г.В.,

суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Чорноморський ВГІРФО ГО ГУ МВС України у АР Крим про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2011 року,-

У березні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що йому на праві приватної власності з 1999 року належить квартира АДРЕСА_1 Крим та тим, що після розірвання шлюбу із ОСОБА_2 остання залишила квартиру, з 2009 року без поважних причин у квартирі не проживає, однак, зареєстрована в ній.

Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування АДРЕСА_1 Автономної Республіки Крим, що належить на праві власності ОСОБА_1, та знято її з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 86 грн. 75 коп.

Не погодившись, ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та на порушенням норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2011 року і просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як установлено судами, сторони перебували у шлюбі з жовтня 2006 року по квітень 2008 року.

Квартира АДРЕСА_1 АР Крим належить позивачеві по праву власності на підставі договору купівлі-продажу від 1999 року, тобто є дошлюбним майном.

Відмовляючи у позові про визнання ОСОБА_3, колишньої дружини позивача, такою, що втратила право користування зазначеною квартирою, суд першої інстанції виходив з поважності причин відсутності відповідачки, зокрема з того, що рішення суду, яким зобов’язано ОСОБА_1. не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні цією квартирою, не виконано.

Скасовуючи таке рішення та визнаючи ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка не надала доказів на підтвердження наявності перешкод з боку позивача у користуванні квартирою, починаючи з серпня 2009 року.

Проте з такими висновками погодитися не можна, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції керувалися положеннями ст. 71 ЖК України, яка на дані правовідносини не поширюються.

Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК Української РСР з урахуванням положень ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному власником.

Згідно з ч.4 ст. 156 ЖК Української РСР припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що положення ч.2 ст. 405 ЦК України поширюється і на тих членів сім’ї власника житла, які припинили з ним сімейні відносини.

Судами не перевірялась поважність причин відсутності відповідачки понад один рік.

Між тим, рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 12.01.2009 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 30.03.2009 року, зобов’язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2. проживати у вищезгаданій квартирі та передати їй ключі.

При новому розгляді справи необхідно перевірити, чи виконано це рішення, якщо ні, то з яких причин, оцінивши встановлене у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України.

З огляду на викладене, постановлені судами рішення не можна вважати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а справа- передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2011 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.