6-21864св11 Про визнання договору купівлі-продажу майнового комплексу дійсним та визнання права власності - 28.09.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Перевальське ремонтно-будівельне управління № 1" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності за касаційною скаргою заступника прокурора Луганської області на рішення Перевальського районного суду Луганської області від 28 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 23 червня 2011 року,

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "Перевальське ремонтно-будівельне управління № 1", в якому просила визнати дійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу та право власності на вказаний об’єкт нерухомості.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що відповідно до постанови господарського суду Луганської області від 14 травня 2009 року ДП "Перевальське РБУ № 1" було визнано банкрутом та була відкрита ліквідаційна процедура. Зазначала, що з метою реалізації комплексу, проведено оцінку останнього, розміщено оголошення про проведення аукціону по реалізації зазначеного майна. Позивач прийняла участь в аукціоні та була визнана переможцем, проте договір купівлі-продажу майна відповідач з позивачем не уклав, посилаючись на процедурні складності.

18 лютого 2010 року позивач через свого представника звернулася до приватного нотаріуса з приводу посвідчення договору купівлі-продажу спірного майна, який постановою відмовив у здійсненні нотаріальної дії у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно на день проведення аукціону.

Оскільки сторони домовились про всі суттєві умови договору, відбулось часткове виконання договору, просила визнати правочин дійсним.

Рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 28 травня 2010 року позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ДП "Перевальське ремонтно-будівельне управління № 1".

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 23 червня 2011 року апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської області відхилено, а рішення Перевальського районного суду Луганської області від 28 травня 2010 року залишено без змін.

У касаційній скарзі заступник прокурора Луганської області просить скасувати рішення Перевальського районного суду Луганської області від 28 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 23 червня 2011 року та ухвалити нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на ч.2 ст. 220 ЦК України виходив з того, що між сторонами був дійсно укладений договір-купівлі продажу, дії сторін при укладенні договору купівлі-продажу відповідали вимогам закону, всі умови цього договору були виконані, а тому вказаний договір може бути визнаний дійсним і у зв’язку з цим за позивачем визнав право власності на нерухоме майно.

Апеляційний суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, прийшов до висновку, що за своєю юридичною природою аукціон є правочином з купівлі-продажу нерухомого майна, а тому позивач набула право власності на спірний об’єкт нерухомості, незважаючи на ухилення продавця в особі ліквідатора ДП "Перевальське РБУ № 1" від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу комплексу, зазначивши, що об’єкт нерухомого майна знаходиться у повному господарському віданні та перебуває на балансі ДП "Перевальське РБУ № 1", а тому на нього поширюється режим права власності відповідача.

Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають нормам норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 листопада 2009 року № 181, виданого виконавчим комітетом Перевальської міської ради, комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить державі в особі Міністерства вугільної промисловості України.

Вказаний об’єкт нерухомого майна переданий ДП "Перевальське РБУ № 1" на праві повного господарського відання та перебуває у нього на балансі.

Постановою господарського суду Луганської області від 14 травня 2009 року Державне підприємство "Перевальське ремонтно-будівельне управління № 1" та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, до 14 травня 2010 року.

З метою реалізації зазначеного комплексу відповідачем проведено оцінку об’єкта нерухомості, за результатами якої ринкова вартість комплексу станом на 30 квітня 2009 року склала 607080 грн., у тому числі ПДВ – 20%.

У газеті ЛО Плюс № 22//3.6.2009 розміщено об’яву про проведення ДП "Перевальське РБУ № 1" аукціону з реалізації вказаного майна, відкриті аукціонні торги призначені на 03 липня 2009 року о 10:00 год.

Проте, у зв’язку з відсутністю заявок аукціон з продажу майна підприємства – боржника ДП "Перевальське РБУ № 1" не відбувся, що підтверджується протоколом аукціонних торгів № 1, затвердженого ліквідатором відповідача 03 липня 2009 року.

06 липня 2009 року на засіданні комітету кредиторів підприємства відповідача, серед іншого, прийнято рішення вдруге виставити на продаж зазначений об’єкт нерухомості, знизивши його початкову вартість на 30%.

У зв’язку з наведеним у газеті ЛО Плюс № 27//8.7.2009 надруковано повідомлення про проведення аукціону по продажу майна відповідача за ціною 424956 грн., у тому числі ПДВ – 20%. Відкриті аукціонні торги були призначені на 07 серпня 2009 року о 10:00 год.

Згідно з протоколом проведення аукціонних торгів з продажу майна підприємства – боржника ДП "Перевальське РБУ № 1" № 1, затвердженого ліквідатором відповідача 07 серпня 2009 року, участь в аукціоні взяли ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_3, яка була визнана переможцем аукціону, придбавши комплекс за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 382 460,40 грн.

18 лютого 2010 року позивач, в особі свого представника ОСОБА_4, звернулась до приватного нотаріуса Перевальського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 з приводу посвідчення договору купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 лютого 2010 року відмовлено представнику позивача у посвідченні договору купівлі-продажу з причин відсутності документів, підтверджуючих право власності.

14 травня 2010 року позивач сплатила на користь відповідача вартість придбаного на аукціоні нерухомого майна у розмірі 339964,80 грн., без урахування гарантійного внеску у сумі 42495,60 грн., оплаченого перед проведенням аукціону.

Згідно Довідки № 20894 від 13.112001р., наявної у матеріалах справи, про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України державне підприємство "Перевальське ремонтно-будівельне управління № 1" відноситься до загальнодержавної власності, органом управління якого є Міністерство палива та енергетики України (а.с. 33).

Крім того із наявної у матеріалах справи нової редакції Статуту державне підприємство "Перевальське ремонтно-будівельне управління № 1", затвердженої Міністром вугільної промисловості України 23.12.2005 та зареєстрованої 22.02.2006р. вбачається, що зазначене підприємство засновано на державній власності згідно з наказом Міністерства вугільної промисловості України від 27.03.1996р № 109, переіменоване згідно із наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.072001р. № 359, і належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України (надалі – Орган управління майном) а.с. 35.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Виходячи зі змісту ст.ст. 218, 220 ЦК України, не додержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину робить такий правочин нікчемним, якщо він відповідно до чинного законодавства підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

При розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції наведені вище норми закону не враховані.

Крім того, правовий режим об’єктів державної власності регулюється положеннями Цивільного кодексу України (435-15) , Законом України "Про управління об’єктами державної власності" (185-16) .

У відповідності до положень ч.ч. 2, 3 ст. 326 Цивільного кодексу України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Частиною 2 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

При цьому, продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) та інших нормативно-правових актів з питань приватизації. Законом України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) у п.п. "и" п. 18 ч. 2 ст. 5 передбачено, що при здійсненні управління об'єктами державної власності Кабінет Міністрів України визначає порядок відчуження та списання об'єктів державної власності.

На виконання вказаних повноважень Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок відчуження об'єктів державної власності постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 р. № 803 (803-2007-п) , відповідно до п. 6 якого відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами.

Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

У матеріалах справи відсутні дані про те, що продаж об’єкту державної власності здійснено на підставі належно оформленої згоди Фонду державного майна України.

За приписами ст. 35 ЦПК України суд за власною ініціативою може залучити до участі у справі третіх осіб до ухвалення рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов’язки.

Проте, як свідчать матеріали справи, ні Фонд державного майна України, ні відповідний орган управління майном - Міністерство вугільної промисловості України, як орган державної влади, який від імені Держави здійснює повноваження власника щодо розпорядження вищезазначеним комплексом, до участі у справі не залучались.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанції, при вирішення даного спору не з’ясували усіх обставин справи та визначених відповідно до них правовідносин, у зв’язку з чим порушили норми матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ч.2 ст. 338 ЦПК України з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Луганської області задовольнити частково.

Рішення Перевальського районного суду Луганської області від 28 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 23 червня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.