6-5929св10 Про стягнення компенсації за неотримане пільгове вугілля та відшкодування моральної шкоди - 28.09.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Трест Свердловськшахтобуд" про стягнення компенсації за неотримане пільгове вугілля, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 11 серпня 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2010 року,

У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом до ВАТ "Трест Свердловськшахтобуд" про стягнення компенсації за неотримане пільгове вугілля, відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 1989 року до 2001 року працював на підземних роботах на шахті "Довжанська-Капітальна". Він має право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, проте відповідач відмовився здійснити оплату вартості неотриманого ним у 2009 році палива. Просив суд стягнути із ВАТ "Трест Свердловськшахтобуд" 3 947 грн. 10 коп. компенсації за неотримане пільгове вугілля у 2009 році, 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У липні 2010 року ОСОБА_3 доповнив позовні вимоги та просив суд стягнути також із ВАТ "Трест Свердловськшахтобуд" на його користь 3 947 грн. 10 коп. компенсації за неотримане пільгове вугілля у 2010 році.

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 11 серпня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто із ВАТ "Трест Свердловськшахтобуд" на користь ОСОБА_3 компенсацію за неотримане вугілля у 2009 році та першому півріччі 2010 року у розмірі 2 960 гр. 33 коп., судові витрати у розмірі 64 грн. 13 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення компенсації за неотримане вугілля у 2009 році та першому півріччі 2010 року, судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 має право на компенсацію вартості безоплатного вугілля на побутові потреби на підставі п. 12.12 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 7 серпня 2001 року № 71 (далі – Галузева угода). Вартість 1 тонни твердого полива визначається постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2009 року № 73 "Про встановлення мінімальних норм забезпечення населення твердим паливом і скрапленим газом та граничних показників їх вартості для надання у 2009 році пільг і житлових субсидій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам" (73-2009-п) .

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Гірничим Законом України (1127-14) не передбачено стягнення компенсації за неотримане вугілля, позивач не надав суду доказів придбання ним вугілля для опалення свого будинку.

Проте з висновками судів погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 3 Закону України "Про колективні договори і угоди" колективний договір та угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників або уповноважених ними органів. Сторонами угоди на галузевому рівні є власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи і профспілки чи об'єднання профспілок або інших представницьких організацій трудящих, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їх дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про колективні договори і угоди" умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Згідно з п. 3.2. Галузевої угоди її положення є обов'язковими до застосування при укладанні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх підприємств, що перебувають у сфері дії сторін, незалежно від форм власності та господарювання, а також під час розгляду трудових спорів.

Суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув, у порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 214, ст. 309 ЦПК України дійшов помилкового висновку, що спірні правовідносини регулюються лише Гірничим Законом України (1127-14) .

Відповідно до п. 12.12 вказаної Галузевої угоди у випадку неможливості виділення пільгового палива в його товарному вигляді особам, що виїхали з вугільного басейну після виходу на пенсію і мають на новому місті проживання потребу в паливі, компенсується вартість вугілля за нормою, установленою колективним договором. Компенсація вартості пільгового вугілля здійснюється підприємством, з якого працівник вийшов на пенсію, за рахунком, виданим паливно-постачальною організацією (в межах норми та ціни вугілля, діючої на підприємствах згідно з колективними договорами), і заявою пенсіонера.

Не можна також погодитися з рішенням суду першої інстанції, оскільки у порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України судом не з’ясовано чи відноситься позивач до категорії осіб, яка згідно з п. 12.12 Галузевої угоди має право на компенсацію вартості пільгового вугілля.

Крім того, суд першої інстанції не урахував положень п. 12.12 Галузевої угоди щодо визначення розміру компенсації та помилково застосував постанову Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2009 року № 73 "Про встановлення мінімальних норм забезпечення населення твердим паливом і скрапленим газом та граничних показників їх вартості для надання у 2009 році пільг і житлових субсидій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам" (73-2009-п) , яка не поширюється на спірні правовідносини.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій повинні бути скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати викладене й залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 11 серпня 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.