Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.

суддів: Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г.,

Журавель В.І., Ситнік О.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення збитків та упущеної вигоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2010 року,

У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з відповідача на свою користь розмір упущеної вигоди в сумі 517 992 грн. 90 коп., збитки в розмірі 125 265 грн., а також судові витрати.

Вимоги мотивовані тим, що між ним та ОСОБА_5 було укладено договори оренди нежитлових приміщень, які розташовані в домоволодінні АДРЕСА_1. Згідно з умовами п.3.1 цих договорів, позивач повинен був на протязі 30 днів передати ОСОБА_5 у користування нежитлові приміщення за вказаною адресою: в літ. "А" кімнати №2-5, 2-6, 2-7, 2-6, 2-9, 2-10 загальною площею 43,3 кв.м., підвал під квартирою №1 площею 14 кв.м., в будівлях – сарай літ. "З" розміром 7.2х8,0 кв.м., а всього 119,3 кв.м. У випадку невиконання умов вищевказаних договорів, у відповідності до п.8.2, повинен сплатити штраф у розмірі 15% від всієї суми договору.

Зазначав, що виконати належним чином умови цих договорів не зміг, оскільки відповідач самовільно захопив приміщення, які йому належати, звільнивши їх лише 22.12.2009 року. У зв"язку з цим, позивач вимушений був сплатити штраф у розмірі 125 265 грн. на користь ОСОБА_5 та не зміг отримати прибуток від оренди приміщень за період з 1.03.2008 року по 22.12.2009 року в сумі 517 992 грн. 90 коп.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача збитки в розмірі 125 265 грн., упущену вигоду 517 992,9 грн. та судові витрати в сумі 1820 грн.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2010 року відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2010 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із того, що протиправна поведінка відповідача, який самовільно захопив приміщення, що належать ОСОБА_3, спричинила останньому збитки у вигляді сплаченого ним штрафу за невиконання умов договору оренди та упущену вигоду у вигляді неотриманої ним орендної плати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції зазначив, що на час укладення договору оренди 1 березня 2008 року позивач не міг вчиняти такі дії без згоди всіх співвласників домоволодіння, оскільки йому належала лише частина сараю літ "З", а такої згоди він не отримував.

Проте, з такими висновками погодитися не можна, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, прав і обов'язків сторін у цих правовідносинах, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права.

Так, судом установлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 є власником приміщень, які розташовані в домоволодінні АДРЕСА_1, на підставі рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 06 червня 2007 року.

01 березня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір оренди зазначених вище приміщень строком на 3 роки.

На підставі п.3.1 цього договору, позивач повинен був на протязі 30 днів передати ОСОБА_5 у користування нежитлові приміщення за вказаною адресою: в літ. "А" кімнати "2-5, 2-6, 2-7, 2-6, 2-9, 2-10 загальною площею 43,3 кв.м., підвал під квартирою №1 площею 14 кв.м., в будівлях – сарай літ. "З" розміром 7.2х8,0 кв.м., а всього 119,3 кв.м. У випадку невиконання зазначених умов, у відповідності до п.8.2 згаданих вище договорів, повинен сплатити штраф у розмірі 15% від всієї суми договору.

Крім того, в матеріалах справи наявні ще два договори оренди: від 01 березня 2008 року та від 02 лютого 2009 року (а.с.44-45).

Разом з тим, згідно з вимогами ст. ст. 793 та 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договору такий договір є нікчемним.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Втім, судом першої інстанції не було встановлено фактичних обставин справи, не з’ясовано, чому в справі три договори оренди і який з них дійсно був укладений між сторонами.

Скасувавши рішення місцевого суду та ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, апеляційний суд вважав, що відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків та упущеної вигоди за неотриману позивачем орендну плату лише з тих підстав, що зайняте ОСОБА_4 спірне приміщення було звільнено на момент вчинення виконавчих дій державним виконавцем Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ від 22 грудня 2009 року.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд, переглядаючи справу, не виконав своїх обов’язків, визначених законом, не встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, належним чином не спростував висновків місцевого суду, не дав відповідної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.