Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.

суддів: Гончара В.П., Карпенко С.О.,

Олійник А.С., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2010 року,

У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, із урахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" страхове відшкодування у розмірі 18168 грн. 14 коп. за вирахуванням сплаченої відповідачем частини страхового відшкодування, витрати на проведення судової експертизи – 510 грн. 67 коп. та на відшкодування моральної шкоди - 1000 грн., а також з ОСОБА_4 3500 грн. моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 31 березня 2009 року на вул. Соціалістичній у м. Харкові з вини відповідача ОСОБА_4, йому завдано майнову та моральну шкоду, яку в добровільному порядку відповідачі відшкодовувати відмовляються.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 липня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача 3500 грн. моральної шкоди, з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" - майнову шкоду у розмірі 8325 грн. 74 коп., 1000 грн. моральної шкоди та 40 грн. 50 коп. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції змінено. Відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на його користь 18168 грн. 14 коп. за вирахуванням сплаченої частини страхового відшкодування, 510 грн. 67 коп. вартості проведення судової експертизи та 1 000 грн. моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що 31 березня 2009 року по вул. Соціалістичній у м. Харкові з вини відповідача ОСОБА_4, який керував автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_1, сталося зіткнення з автомобілем "Тойота", державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3

Вину ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлено постановою Ленінського районного суду м.Харкова від 23 квітня 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що страхова компанія не у повному обсязі сплатила страхове відшкодування за договором страхування; діями ОСОБА_4 під час дорожньо-транспортної пригоди, а також несвоєчасною виплатою страхового відшкодування страховою компанією позивачу було завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню на його користь.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог до страхової компанії, апеляційний суд виходив з того, що страхова компанія виконала зобов’язання за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому підстави для додаткового стягнення страхового відшкодування, а також моральної шкоди відсутні.

Проте, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитись не можна.

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначений у договорі, страхову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із п.22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом (1961-15) порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

Як вбачається із матеріалів справи, цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4 було застраховано відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи у розмірі 35000 грн., що підтверджується полісом № ВВ/8400878 від 17 листопада 2009 року.

Судами встановлено, що страховою компанією позивачу було виплачено 10353 грн. 07 коп. страхового відшкодування, що не заперечується відповідачем.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до Звіту № 209/69 від 11 червня 2009 року матеріальний збиток внаслідок пошкодження автомобіля "Тойота", державний номер НОМЕР_2 становить 12291 грн. 42 коп., в тому числі ПДВ 2618 грн. 35 коп. Матеріальний збиток визначено аварійним комісаром на підставі заяви ОСОБА_3 до ХОД НАСК "Оранта" від 3 квітня 2009 року. Позивачем не було надано зауважень з приводу складеного звіту та визначеного розміру відшкодування.

Згідно із висновком судової автотоварознавчої експертизи від 18 листопада 2009 року, розмір майнової шкоди, завданої власнику автомобіля "Тойота", державний номер НОМЕР_2, становить 18168 грн. 14 коп.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались як вимоги, так і заперечення; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинно бути зазначено встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 8325 грн. 74 коп., суд першої інстанції свого висновку не мотивував, не з’ясував належним чином фактичних обставин справи щодо вимог позивача; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися його вимоги й заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Поклавши в основу рішення висновок судової автотоварознавчої експертизи від 18 листопада 2009 року № 8197, суд не навів мотивів за яких ним не взято до уваги оцінену страховиком шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну позивача.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8325 грн. 74 коп. свого висновку не мотивував, не зазначив, чому не бере до уваги висновок судової автотоварознавчої експертизи від 18 листопада 2009 року № 8197 та чому не підлягає відшкодуванню завдана позивачу шкода в межах лімітів відповідальності страховика.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню.

Оскільки допущені порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення апеляційного суду необхідно скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 липня 2010 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.