6-11803св11 Про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП - 21.09.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Акціонерний комерційний банк "Промінвестбанк" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 07 лютого 2011 року,

У червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 109 827,59 грн., а також понесені ним судові витрати в сумі 1470 грн.

Вимоги обґрунтовував тим, що 15 вересня 2008 року на 768 кілометрі автодороги Київ-Чоп, через порушення відповідачем ОСОБА_4 вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений його автомобіль "Хюндай Соната".

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 109 927,59 грн., а також судові витрати 1 470 грн.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 15 лютого 2011 року скасовано зазначене вище рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні його позову про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 листопада 2010 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Також, посилається на неповне з’ясування обставин, які мають значення для вирішення спору.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, виходив із того, що заподіяну шкоду позивачу повинен відшкодувати відповідач ОСОБА_4 у повному обсязі, при цьому суд керувався нормами ст. ст. 1166 та 1187 Цивільного кодексу України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що позов до ОСОБА_4 заявлено передчасно, оскільки при настанні страхового випадку, у відповідності до договору №202-1162/07-МКЧ добровільного страхування наземних транспортних засобів від 17 вересня2007 року, позивач був вправі звертатись з вимогами про стягнення коштів відповідно до лімітів відповідальності до АСТ "Вексель".

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, прав і обов'язків сторін у цих правовідносинах, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права.

Так, судом установлено, що 15 вересня 2008 року о 16 годині 20 хвилин на 768 кілометрі автодороги Київ-Чоп, ОСОБА_4, керуючи автомобілем "HYUNDAI SONATA" д.н. НОМЕР_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався із керуванням,у зв"язку із чим з"їхав у кювет. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль був пошкоджений.

З матеріалів справи також вбачається, що власником автомобіля "HYUNDAI SONATA" д.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_3 На підставі нотаріальної посвідченої довіреності він передав свій автомобіль у користування та експлуатацію відповідачу ОСОБА_4

У відповідності до звіту №139/08 про оцінку автомобіля від 27 вересня 2008 року, додатків №3, №4 до звіту №139/08 та акту огляду транспортного засобу від 25 вересня 2008 року, розмір заподіяної шкоди внаслідок пошкодження зазначеного вище транспортного засобу складає 109 827 грн. 59 коп.

Згідно постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2008 року винним у вчиненні ДТП визнано відповідача ОСОБА_4

Листом філії "Відділення Промінвестбанку в м. Рахів" від 09 січня 2009 року №03 ОСОБА_3 було повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв’язку з поданням до страхової компанії недостовірної інформації щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, чим було порушено умови договору страхування наземних транспортних засобів від 17 вересня 2007 року.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для покладення відповідальності на особу, яка завдала майнову та моральну шкоду, необхідна сукупність чотирьох умов: наявність шкоди; протиправність дій цієї особи; причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Таким чином, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, належним чином дослідивши надані докази, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 і стягнення саме з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача матеріальної й моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Його висновки про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Втім, суд не врахував роз’яснень, що міститься в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , відповідно до яких суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, має обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Дійшовши обґрунтованого висновку про те, що відповідальність перед позивачем за заподіяну шкоду повинен нести відповідач ОСОБА_4, суд першої інстанції не вирішив питання про повернення придатних для використання складових частин на суму 31 300,86 грн.

Разом з тим, перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, скасувавши його та відмовивши в позові, апеляційний суд, у порушення вимог ст. 309 ЦПК України, помилково зробив висновок, що суд першої інстанції у даному випадку не мав підстав для стягнення збитків з відповідача ОСОБА_4

Між тим, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

У порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України, апеляційний суд не навів достатніх мотивів, за якими він вважав невірними висновки суду першої інстанції, не зазначив у рішенні, в чому полягає порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

У порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України апеляційний суд не визначився із характером спірних правовідносин, не з"ясував, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору. Застосування судом закону, що не підлягає застосуванню, призвело до безпідставного звільнення винної особи від відповідальності за заподіяну шкоду.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 листопада 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 07 лютого 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.