6-18630зп13 Про визнання незаконними наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - 27.05.2013 Прийняття

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління освіти Чернівецької міської ради, третя особа - начальник управління освіти Чернівецької міської ради Малишевська Василина Семенівна, про визнання незаконними наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що всі накази про накладення дисциплінарних стягнень видані з порушенням норм трудового законодавства, оскільки він не вчиняв дисциплінарних проступків та був відсутній на роботі з поважних причин. Вважав незаконним також наказ від 16 березня 2012 року, яким його звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Крім того, він зазначав, що його звільнення проведено без згоди профспілкового комітету. Враховуючи викладене, позивач просив визнати незаконними накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 липня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано наказ від 16 березня 2012 року про звільнення ОСОБА_3 з посади директора Чернівецької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 22 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України незаконним та скасовано цей наказ. Поновлено ОСОБА_3 на посаді директора Чернівецької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 22 з 16 березня 2012 року. Стягнуто з управління освіти Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16 березня 2012 року по 10 липня 2012 року з урахуванням отриманої ним заробітної плати у сумі 9 507 грн. 13 коп. з вирахуванням з цієї суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з управління освіти Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_3 2 тис. грн. моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 26 вересня 2012 року рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 скасовано. У задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 року рішення апеляційного суду залишено без змін.

У квітні 2013 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 року з підстав неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права.

ОСОБА_3 посилається на те, що суди касаційних інстанцій неоднаково застосовує одні й ті ж самі норми матеріального права, а саме ст. 148 КЗпП України.

До заяви про перегляд судових рішень як приклад неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, додано копію ухвали Верховного суду України від 02 квітня 2008 року у справі за позовом про скасування наказів про дисциплінарні стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353- 360 Цивільного процесуального кодексу України" роз'яснено, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.

Зі змісту заяви та доданої до неї копії ухвали Верховного Суду України не вбачається неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, оскільки з ухвали, яку заявник надає як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, випливають різні підстави позову та встановлені судом фактичні обставини у порівнянні з судовим рішенням, яке заявник просить переглянути.

Так, постановляючи ухвалу від 16 січня 2003 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виходив із того, що роботодавець позивача дізнався про його проступок після винесення прокуратурою постанови про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і наклав стягнення у встановлені КЗпП України (322-08) строки. При цьому Верховним Судом України в ухвалі, на яку посилається заявник обґрунтовуючи неоднакове застосування судами касаційних інстанцій норм матеріального права, встановлено, що дисциплінарне стягнення накладено з порушенням місячного строку на притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, а саме після закінчення службового розслідування та отримання згоди профспілкового комітету на звільнення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску справи за позовом ОСОБА_3 до управління освіти Чернівецької міської ради, третя особа - начальник управління освіти Чернівецької міської ради Малишевська Василина Семенівна, про визнання незаконними наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди до провадження Верховного Суду України відмовити.