Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 5 травня 2011 року,

У вересні 2009 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя.

Уточнивши позовні вимоги, посилалась на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 з 2000 по 2009 рік, за час шлюбу ними придбано майно, яке просила поділити між ними: побутове майно, Ѕ частина нежитлового приміщення у АДРЕСА_1, автомобіль Тойота Прадо, державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, що зареєстрований за ОСОБА_7, 1\2 частка нежитлового приміщення загальною площею 60, 9 кв.м у АДРЕСА_2, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_7, 2 відсотка статутного капіталу ПП "Ефективна вигодівля тварин-захід", що належать ОСОБА_6, 22 відсотки статутного капіталу ПП "Ефективна вигодівля тварин-захід", що належать ОСОБА_7, автомобіль Тойота Ауріс, державний номер НОМЕР_2, що зареєстрований за ОСОБА_6

Просила залишити їй у власність автомобіль Тойота Ауріс, автомобіль Тойота Прадо, ј частину нежитлового приміщення у с. Соснівка, Ѕ частину нежитлового приміщення у АДРЕСА_1, часи тун меблів та побутової техніки на загальну суму 8200 доларів США, залишити за нею кредитні зобов’язання за кредитними договорами. Виділити ОСОБА_7 депозит в банку "VAB Банк", відкритий на його ім’я, частину меблів та побутової техніки на загальну суму 16500 грн., стягнути з ОСОБА_7 грошову компенсацію в розмірі 10, 5 (половини балансової вартості частки) у ПП "Ефективна ви годівля тварин –Захід" в сумі 40 050 доларів США.

У жовтні 2009 року ОСОБА_7 звернувся до суду з зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя.

Просив залишити у його власності Ѕ частину нежитлового приміщення у АДРЕСА_1, передати у власність ОСОБА_6 автомобіль Тойота Ауріс, залишити у власності ОСОБА_6 частку в ТОВ "Український сувенір", а йому компенсувати вартість його частки, стягнути різницю у вартості спільного майна подружжя в сумі 42000 доларів США, що в еквіваленті становить 335844 грн. 60 коп., залишити у його власності автомобіль Тойота Прадо, 1\2 частки нежитлового приміщення загальною площею 60, 9 кв.м у АДРЕСА_2, стягнути на його користь з ОСОБА_6 різницю вартості спільного майна в сумі 31 034, 41 доларів США, що становить 247 654 грн. 59 коп.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 5 травня 2011 року, позовні вимоги задоволені частково, проведено поділ спільного майна подружжя: виділено ОСОБА_6 автомобіль Тойта Ауріс; частку в розмірі 12,5 % від доходів (дивідендів) ПП "Ефективна вигодівля тварин-Захід"; кредитні зобов’язання за кредитним договором № 19/347_07к від 27 вересня 2007 року та кредитним договором від 28 серпня 2008 року № 607/32-376/08; визнано за ОСОБА_6 право власності на автомобіль Тойта Прадо; 1/2 частину нежитлового приміщення загальною площею 60, 9 кв.м у АДРЕСА_1; 25% нежитлового приміщення площею 304, 4 кв.м у АДРЕСА_2.

Виділено ОСОБА_7 право на 12, 5 % доходів (дивідендів) ПП "Ефективна ви годівля тварин-захід"; предмети домашнього вжитку.

Частки статутного капіталу ПП "Вигодівля тварин-захід" залишено у власності ОСОБА_7 – 23 відсотки, ОСОБА_6 – 2 відсотка. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, шлюб розірвано 26 березня 2010 року (т.1 а.с. 217); рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2009 року встановлено, що сторони не проживають разом з серпня 2009 року (т. 1 а.с.215); під час шлюбу сторони набули спільне майно, стали засновниками господарських товариств, стали власниками автомобілів та об’єктів нерухомості.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співзасновниками цього товариства. Згідно договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 18 серпня 2008 року, ОСОБА_6 відчужила ОСОБА_7 23 % частки; згідно з рішенням засновників ПП "Ефективна вигодівля тварин-захід", станом на 18 серпня частки в Статутному капіталі підприємства поділені таким чином: ОСОБА_6 – 2%, ОСОБА_7 23 %, у власності інших осіб – 75 % (т. 1 а.с. 137, 142).

ОСОБА_7 є власником Ѕ частини нежитлового приміщення загальною площею 60,9 % за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.63).

На підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 2 вересня 2008 року, що набрало законної сили 15 вересня 2008 року, за ОСОБА_7 та іншими особами визнано право власності на нежитлову будівлю у АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 107, 108).

Крім того, 28 серпня 2008 року між ОСОБА_6 та Укрсоцбанком укладено кредитний договір на купівлю автотранспортного засобу на суму 23 554 долара США на строк до 2015 року (т.1 а.с. 13), а також 27 вересня 2007 року між ОСОБА_6 та ВАТ "Банк Універсальний" укладено кредитний договір на суму 130 000 доларів США на строк до грудня 2010 року.

Також ОСОБА_6 з 1998 року є співзасновником ТОВ "Український сувенір". (т. 2 а.с. 136).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_6, суд встановив, що вартість побутового, нерухомого та рухомого (автомобілів) майна, а також кредитних зобов’язань, що підлягає поділу, становить 801 990 грн., та, керуючись ст.ст.60, 69-72 СК України, вважав за можливе відступити від рівності часток подружжя та виділив ОСОБА_6 у власність майно вартістю 738150, 3 грн., а ОСОБА_7 вартістю 63840 грн.

Судові рішення не відповідають ст. 212 ЦК України, яка вимагає викласти в судовому рішенні результати оцінки доказів, а також навести мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Так, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 57-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спір між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясувати джерело і час його придбання.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, яке знаходиться у подружжя або третіх осіб, враховуються борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї.

Не належить до спільної сумісної власності майно набуте одним з подружжя за час шлюбу за власні кошти або до шлюбу.

Відповідно до ст.58 СК України якщо річ, що належить одному з подружжя дає дохід ( дивіденди), він є власником цього доходу.

Разом з цим, виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК України, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя в інтересах сім’ї.

Приймаючи рішення щодо визнання за позивачкою права на отримання частки доходів приватного підприємства "Ефективна відгодівля тварин-захід", суди в порушення ст. 212 ЦПК України повною мірою не надали оцінки усім наявним у справі доказам та на підставі них не встановили усі фактичні правовідносини сторін.

Встановивши, що сторонами за час перебування у шлюбі набуті корпоративні права у ПП "Ефективна відгодівля тварин-захід" у розмірі ОСОБА_7- 23 %., ОСОБА_6 - 2%, суди не звернули уваги та не надали оцінки договору купівлі продажу часток у статутному капіталі підприємства між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.1 а.с.138) та на наявність часток у кожного з подружжя окремо, не встановили відповідно до цього фактичні правовідносини, які виникли між подружжям з приводу володіння зазначеними частками.

Суди також не звернули уваги та не надали оцінку рішенню про заснування підприємства ОСОБА_6 та його перейменування (т. 2 а.с.134) та договорам відчуження ОСОБА_6 в той самий день ще 50 відсотків статутного капіталу іншим особам (т.1 а.с.140-146).

Крім того, визнаючи право одного з подружжя на частку від доходів, пропорційну частці у статутному капіталі, яким володіє іншій з подружжя, суд має зазначити за який минулий час підлягають стягненню доходи, та стягнути доходи у твердій сумі.

Суд може також визнати право на частку у доходах лише у випадку позову про визнання такого права на майбутнє.

Розглядаючи справу у цій частині, суди мають уточнити позовні вимоги та вирішити справу відповідно до фактичних обставин та позовних вимог.

Згідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відходячи від рівності часток, суди не врахували, що суд може відступити від засади рівності часто подружжя за наявності обставин, що мають істотне значення для справи. При цьому суд має зазначити, в якій мірі він відступає від засад рівності часток та в якій мірі поведінка одного з подружжя порушила майнові права іншого.

Відступивши від засад рівності часток та визнавши за позивачкою право на майно вартістю 738 150,3 грн., а відповідачу вартістю 63 840 грн. суд мотивував свої висновки тим, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, витрачав спільне майно на шкоду інтересів сім’ї, але жодного факту такої поведінки відповідача не дослідив та в рішенні не навів, а тому колегія вважає, що висновки суду щодо необхідно відступити від засад рівності часток є передчасними.

Судом також не повно встановлені обставини справи щодо витрачання коштів, запозичених у ВАТ "Банк Універсальний".

У своїх запереченнях проти позову відповідач посилався на те, що у день отримання кредитних коштів поручителями, за повернення яких є він та його батьки, було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ "Український сувенір".

Суди, дійшовши до висновків, що статутний капітал товариства збільшено за рахунок особистих коштів позивачки, перерахованих з її особистого рахунку, виходили також з того, що доказів протилежного відповідач не надав.

Однак, як видно з матеріалів справи (т.2 а.с.19-30) відповідачем заявлено клопотання про забезпечення доказів по справі шляхом надання довідки про рух грошових коштів з банківського рахунку позивачки, які, на його думку, були перераховані за рахунок кредитних коштів, та відмова банку в наданні такої інформації за запит адвоката.

Відповідно до положень ст. 10, 58- 60 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справі на підставі належних та допустимих доказів.

Відмовляючи у клопотанні про забезпечення доказів, суд виходив лише з довготривалого розгляду справи, чим порушив принцип диспозитивності цивільного процесу та позбавив відповідача довести свої доводи та заперечення.

Крім того, визначаючи вартість подружнього майна суд виходив з того, що його вартість погоджена сторонами у судовому засіданні.

Але в касаційній скарзі відповідач посилається на те, що вартість майна їм погоджена не була. Навпаки, надано клопотання про призначення оцінки вартості майна (т.2 а.с. 39, 68, 71), яке судом розглянуто належним чином не було.

Відповідно до ст. 144 ЦПК України експертиза призначається ухвалою суду. У разі відмови у призначені експертизи суд також має постановити мотивовану ухвалу, в якій з точки зору належності та допустимості має оцінити підстави призначення експертизи та її необхідність для повного встановлення фактичних обставин справи.

Зазначені норми процесуального закону судом було порушено.

Апеляційний суд при розгляді справи на порушення норм матеріального та процесуального права уваги також не звернув.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при розгляді позову суди в порушення ст. 212 ЦПК України не надали оцінку усіх наявних у справі доказів, не сприяли наданню доказів сторонами, чим допустили порушення процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 5 травня 2011 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.