Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздик П.О.

суддів Горелкіна Н.А., Євтушенко О.І.,

Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зносу (демонтування) самовільно збудованих споруд,

за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду м. Севастополя від 24 березня 2011 року

У січні 2009 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зносу (демонтування) самовільно збудованої споруди в домоволодінні АДРЕСА_1.

Посилалася на те, що позивач та відповідачка ОСОБА_5 є співвласниками домоволодінні АДРЕСА_1. Відповідачка та ОСОБА_4 самовільно, без згоди позивачки та без дозволу компетентного державного органу, збудували споруду, яка перешкоджає позивачу користуватися належною частиною будинку та земельною ділянкою, тому що після самовільного зведення споруди у квартирі позивача стало темно. Позивач вважає, що самовільне будівництво порушує її права, як співвласника, оскільки заважає вільно користуватися належною їй часткою домоволодіння, у зв'язку з чим, просила захистити її права, усунути перешкоди у користуванні домоволодінням та зобов'язати відповідача ОСОБА_4 знести самовільно збудовану споруду та привести домоволодіння до вигляду, визначеному в технічному паспорту.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 липня 2009 року до участі у справі притягнуто одного із співвласників спірного будинку ОСОБА_5.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 17 листопада 2010 року у задоволені позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 24 березня 2011 року рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 17 листопада 2010 року скасовано, та постановлено по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 – задоволено, зобов’язано ОСОБА_4, ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні жилим приміщенням кв №5 у домоволодінні АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно зведеної прибудови до кв. №6 домоволодіння АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просять скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішує справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів в обґрунтування своїх доводів. У зв’язку з чим у задоволенні її позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції не враховано те, що наявність акту технічного обстеження та оцінки стану будівельних конструкцій жилого будинку та надвірних споруд за адресою АДРЕСА_1, що було проведено Державною організацією "Архітектурно-будівельний та технічний нагляд" Севастопольської міської державної адміністрації, не дає підстав вважати будівництво законним та несамовільним, оскільки, дозволу на початок та проведення будівельних робіт відповідачі не отримували, а добудове приміщення в експлуатацію не прийнято.

Між тим, з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Таким чином, за загальним правилом особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1, згідно довідки БТІ належить на праві приватної власності 11 співвласникам, у тому числі сторонам по справі ОСОБА_3 – 3\50 частин та ОСОБА_5- 7\100 частини будинку

Із позовної заяви встановлено, що ОСОБА_4 збудовано прибудову літ. "а4", що є самочинним будівництвом, оскільки дозволу на початок та проведення будівельної діяльності відповідними органами не видавалося, проекту перепланування погодженого у встановленому порядку не було надано суду.

Із акту технічного обстеження судом встановлено, що зведена спірна споруда значно зачіпляє та порушує права позивача, оскільки розташована безпосередньо перед вікнами квартири, вид з яких значно погіршився. За проведеними лабораторно-інструментальними дослідженнями встановлено, що в жилій кімнаті кв.№5 буд.АДРЕСА_1 не дотримані норми природної освітленості у відповідності з нормативними вимогами ДБН В 2.5-28-2006 "Природне та штучне освітлення". Дані обставини підтверджуються фотоматеріалами справи та не потребують спеціальних знань, а також підтверджені довідкою Державного закладу "Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України.

Разом з тим, постановляючи судові рішення суди першої та апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 213 ЦПК України неповно з’ясували дійсні обставини по справі та витребували належні докази.

Зокрема в матеріалах справи відсутні правоустановчі документи, які підтверджують право власності позивачки на частку спірної будівлі, не з’ясована думка компетентного державного органу щодо проведення добудови та затвердження дозвільної документації на прибудову, суд не залучив до участі у справі відповідний орган державної влади, як зацікавлену особу, не з’ясував чи були відповідачі притягнуті до відповідальності за самовільні прибудови, не з’ясував, яке відношення має відповідачка ОСОБА_4 ( а також ОСОБА_8 та ОСОБА_9- як зазначено в матеріалах справи) до спірного домоволодіння.

Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на те, що позов пред’явлений позивачкою лише до ОСОБА_4, але суд постановив рішення відносно ОСОБА_5, не з’ясував думку позивачки, яка з позовом до ОСОБА_5 не зверталась.

Враховуючи допущені порушення, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції, а враховуючи те, що судом першої інстанції також допущені порушення діючого процесуального законодавства, не з’ясовані всі обставини по справі, то необхідно скасувати і рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 24 березня 2011 року та рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 17 листопада 2010 року скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.