Суддя Вищого адміністративного суду України Штульман І.В., перевіривши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі міста Львова, про повернення безпідставно сплачених коштів,-

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2016 року вищезазначену касаційну скаргу залишено без руху в зв'язку з невідповідністю вимогам частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, заявникові встановлено строк до 30 листопада 2016 року для сплати судового збору та надання копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

1 грудня 2016 року до суду касаційної інстанції від Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова надійшли копії касаційної скарги та клопотання про звільнення його від сплати судового збору у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування.

Відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Аналогічна позиція викладена у статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VІ.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від сплати цього збору, відстрочення чи розстрочення такої сплати.

Окрім того, у відповідності до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ (484-19) , який набрав чинності з 1 вересня 2015 року, Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Вищий адміністративний суд України за наявними матеріалами касаційної скарги не знаходить підстав для звільнення Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова від сплати судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати ним цього збору, оскільки наведені у клопотанні аргументи не підтверджені належними доказами та не свідчать про такий майновий стан, за якого заявник позбавлений можливості сплатити судовий збір. Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, вважаю за необхідне продовжити Управлінню Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова строк для усунення недоліків його касаційної скарги щодо сплати судового збору та роз'яснити, що невиконання вказаної вимоги є підставою для її повернення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 102, 108, 213 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Відмовити Управлінню Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова у звільненні від сплати судового збору, відстроченні чи розстроченні сплати ним цього збору за подання зазначеної касаційної скарги.

Продовжити Управлінню Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова строк для усунення недоліків його касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі міста Львова, про повернення безпідставно сплачених коштів до 20 грудня 2016 року.

Роз'яснити, що невиконання вимог статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для повернення касаційної скарги заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.