Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.

суддів: Амеліна В.І., Нагорняка В.А.,

Олійник А.С., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, заінтересована особа: група у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Чаплинського РВ УМВС України в Херсонській області про встановлення факту, що має юридичне значення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 12 травня 2011 року,-

В липні 2008 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду із заявою про встановлення факту проживання на території України, посилаючись на те, що, народившись на території Республіки Узбекистан, в січні 1991 року вони переїхали жити до України де оселилися в с. Балтазарівка, Чаплинського району Херсонської області.

Для вирішення питання про набуття громадянства за територіальним походженням їм необхідно підтвердити факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 24 липня 2008 року заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на території України на момент проголошення незалежності.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 12 травня 2011 року апеляційну скаргу УМВС України в Херсонській області задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідає.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Під час розгляду таких справ суд зобов'язаний вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Для з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази (ст. ст. 234, 235 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ст. 256 ЦПК України).

У заяві фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено причини неможливості одержання документів, що посвідчують цей факт, і до заяви додається довідка про неможливість відновлення втрачених документів (ч. 2 ст. 258 ЦПК України).

Заявники просили суд встановити факт постійного проживання на території України з метою отримання паспорта громадянина України.

На день розгляду справи в судах підстави та порядок набуття громадянства України, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб урегульовані Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ "Про громадянство" (2235-14) (далі - Закон № 2235-ІІІ (2235-14) ).

Згідно зі ст. 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

Для набуття громадянства України за територіальним походженням необхідно подати заяву про набуття громадянства України до служби громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, які встановлюють належність до громадянства України відповідно до ст. 3 Закону № 2235-ІІІ та видають особам, які набули громадянство, паспорт громадянина України.

Такими органами на місцях є відділи, відділення у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб міських, районних управлінь (відділів) МВС України, які підпорядковані відповідним територіальним органам і Державному департаменту у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, який є урядовим органом державного управління і діє у складі МВС України.

Приймаючи до провадження заяву ОСОБА_3 і встановлюючи факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України, місцевий суд не звернув уваги на те, що заявники не зверталися у відповідний підрозділ служби громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб із відповідною заявою та не надали довідки про неможливість отримання паспортів громадянина України замість наявних у них паспортів громадян колишнього СРСР зразка 1974 року.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви на зазначені порушення уваги не звернув та помилково послався на те, що заявники, будучи громадянами Республіки Узбекистан та Республіки Вірменія, не надали суду належних доказів того, що вони зверталися до органів МВС за місцем проживання з відповідною заявою-зобов’язанням про припинення громадянства цих держав.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що заявники на час прибуття до України мали громадянство Республіки Вірменія чи Республіки Узбекистан.

Відповідно до ч.3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За таких обставин відповідно до ст. 338 ЦПК України постановлені судові рішення підлягають скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 24 липня 2008 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 12 травня 2011 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.