Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І.,

Остапчука Д.О., Юровської Г.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3, що діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей, до ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без шлюбу, поділ майна, визнання права користування житлом, визначення порядку користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2011 року,

У липні 2010 року ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей звернулася до суду із указаним позовом в якому зазначала, що вона разом із відповідачем проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебувала в фактичних шлюбних відносинах. З 1996 року по червень 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вели спільне господарство та мали спільний бюджет. За час спільного проживання у них народилися діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. З 2001 року вони разом з дітьми проживають за адресою: квартира АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 У зв'язку з припиненням фактичних шлюбних відносин відповідач чинить їй перешкоди в користуванні жилим приміщенням, не дає можливості мешкати в квартирі. З метою захисту своїх майнових прав та майнових прав дітей просила суд задовольнити позов.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 9 листопада 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 1996 року по 1 червня 2010 року; визнано за неповнолітніми дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, право на проживання в квартирі АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на спільно нажите майно та проведено його поділ. В частині позову про визнання за позивачем права на проживання у зазначеній квартирі та про визначення порядку користування квартирою відмовлено.

Р ішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2011 року, рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові ОСОБА_3 про визнання за нею права користування житлом скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право користування належним ОСОБА_4 житлом за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції, та ухвалюючи нове рішення про визнання за ОСОБА_3 право на користування квартирою АДРЕСА_1, апеляційний суд виходив із того, що остання проживала у цьому жилому приміщенні як член сім’ї власника. Припинення сімейних відносин не позбавляє її права користування жилим приміщенням.

Однак погодитись з такими висновками неможливо.

Як встановлено судами, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (1382-15) , Тимчасовим порядком реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 35 (35-2003-п) , визначено, що місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Особа зобов’язана зареєструвати своє місце проживання, відомості про реєстрацію вносяться до паспортного документа (ст. ст. 3, 6 Закону, п. 5 постанови). Відповідно до п. 3 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України місцем проживання фізичної особи є місце, де вона постійно або переважно проживає як власник житлового будинку (приміщення), за договором його наймання, піднаймання, оренди або на інших підставах, передбачених законодавством України. Як місце проживання визначаються житлові будинки (приміщення), придатні для проживання і включені до відповідного житлового фонду, у тому числі гуртожитки, заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки сімейного типу, спеціальні заклади для престарілих, інвалідів, ветеранів.

В спірному жилому приміщенні ОСОБА_3 була зареєстрована з 22 липня 2003 року по 05 жовтня 2006 року, після чого була знята з реєстрації та зареєструвалась у квартирі АДРЕСА_2, право власності в якій на 1/5 частину належить їй. За цією адресою вона перебувала на обліку в управлінні праці і соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації та отримувала соціальну допомогу до грудня 2009 року (а. с. 8, 57, 59).

Зняття з реєстрації та реєстрація проводилась ОСОБА_3 особисто.

Виходячи з наведеного постійним місцем проживання останньої було інше, а не спірне жиле приміщення, яке вона обрала і в якому була зареєстрована.

За таких обставин сам по собі факт проживання позивача у квартирі відповідача не може свідчити, що ця квартира була постійним місцем проживання ОСОБА_3 і у неї виникло право на користування нею як у члена сім’ї власника.

З огляду на викладене висновки апеляційного суду про набуття позивачем права на користування квартирою АДРЕСА_1 є помилковими.

Ураховуючи наведене погодитись з ухваленим судом апеляційної інстанції рішенням в частині скасування рішення суду першої інстанції неможливо, воно підлягає скасуванню із залишенням в силі судового рішення суду першої інстанції, ухваленого згідно із законом, що було помилково скасовано апеляційним судом.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при їх ухваленні не встановлено.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2011 року в частині визнання за ОСОБА_3 права на користування належним ОСОБА_4 житлом за адресою: АДРЕСА_1 скасувати, залишити в силі рішення Ленінського районного суду АР Крим від 9 листопада 2010 року, яким в задоволенні цих вимог відмовлено.

В іншій частині вказані судові рішення залишити без змін .

Ухвала оскарженню не підлягає.