Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Диби В.Г., Гулька Б.І., Лесько А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Суми-Капітал" про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів за касаційною скаргою приватного підприємства "Суми Капітал" на заочне рішення Ковпаківського райсуду м. Суми від 10 березня 2010 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 26 травня 2011 року,

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22 серпня 2008 року між нею та відповідачем було укладено у простій письмовій формі попередній договір купівлі-продажу житлового приміщення відповідно до якого сторони зобов’язувались у строк до 31 січня 2010 року укласти основний договір купівлі-продажу квартири. За умовами договору позивачка зобов’язувалась попередньо сплатити кошти в розмірі 279 00 грн., а потім, виходячи із фактичного розміру квартири, додатково оплатити її повну вартість. На виконання вимог попереднього договору позивачкою 22 серпня 2008 року було сплачено кошти за квартиру в розмірі 161 000 грн., а 22 вересня 2008 року було додатково сплачено 150 000 грн. Просила суд визнати попередній договір недійсним, оскільки він суперечить вимогам чинного законодавства, та фактично по суті і по змісту є договором інвестиційної діяльності, стягнути з ПП "Суми-Капітал" на її користь сплачені кошти в розмірі 311 000 грн., 622 грн., сплачених за розрахунково-касове обслуговування в банку, відсотки за користування чужими коштами у розмірі 120 526 грн. 83 коп. та витрати на правову допомогу.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано недійсним оспорюваний попередній договір купівлі-продажу житлового приміщення від 22 серпня 2008 року, який, як в становив суд, по суті і змісту є договором інвестиційної діяльності, стягнуто з приватного підприємства "Суми-Капітал" на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 311 000 грн., отримані на виконання попереднього договору купівлі-продажу від 22 серпня 2008 року, відсотки за користування чужими коштами в сумі 120 526. 83 грн., та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 26 травня 2011 року, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПП "Суми-Капітал" на користь ОСОБА_1 коштів в розмірі 120 526, 83 грн. скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволені цієї позовної вимоги.

У поданій касаційній скарзі ПП "Суми-Капітал" просить скасувати заочне рішення Ковпаківського райсуду м. Суми від 10 березня 2010 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 26 травня 2011 року і ухвалити нове рішення про відмову позивачеві у задоволені позову, в решті рішення залишено без змін.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України п ід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення були ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні, приведені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці .

Враховуючи, що справа апеляційним судом вирішена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а рішення є правильним по суті і справедливим, апеляційна скарга відповідно до ст. 337 ЦПК України підлягає відхиленню.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Керуючись ч.3 ст. 332, п. 1 ч. 2 ст. 336, ч. 1 ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ,

Касаційну скаргу приватного підприємства "Суми Капітал" відхилити.

Заочне рішення Ковпаківського райсуду м. Суми від 10 березня 2010 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 26 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходили з того, що на підставі частини 2 статті 556 ЦК України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. З цих підстав ОСОБА_4 має право зворотної вимоги до відповідача ОСОБА_3 в межах суми виконаного ним зобов’язання за договором поруки від 22 серпня 2005 року, як кредитор, що набув усіх прав по цьому зобов’язанню. Крім того, суд вважав доведеним той факт, що кредитні зобов’язання ОСОБА_3 перед банком були виконані позивачем.

Проте повністю з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Як вбачається з матеріалів справи, в основу рішення суду першої інстанції покладено пояснення сторін та показання свідків, а також як на доказ того, що сума кредиту була погашена ОСОБА_4, суд першої інстанції з яким погодився і суд апеляційної інстанції, посилається на заяви про переказ коштів на погашення заборгованості, за підписами поручителя ОСОБА_4, однак чомусь у вказаних заявах вказані особисті дані відповідача ОСОБА_3, тому для правильної оцінки обставин справи, які мають важливе юридичне значення для вирішення цієї справи, суд мав право поставити на обговорення питання про призначення експертизи, вжити заходи щодо сприяння сторонам у проведенні судової експертизи та попередити про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Не звернули уваги на положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України, яка покладає й на суд обов’язки зі створення для сторін змагального процесу. Зазначено, що суд сприяє всебічному та повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки; попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом (1618-15) .

За таких обставин, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції, як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, підлягають скасуванню відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі його представника за довіреністю ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.