Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Кобилянського М.Г., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" (далі - ПАТ "Сумиобленерго") до Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Сумське ОВ Фонду соцстрахування з ТВП) про визнання протиправним та скасування рішення,

У серпні 2013 року ПАТ "Сумиобленерго" звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірним та часткове скасування рішення про повернення коштів. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у липні 2013 року Сумське ОВ Фонду соцстрахування з ТВП провело планову перевірку ПАТ "Сумиобленерго", за результатами якої відповідачем прийнято рішення від 01 серпня 2013 року № 140 про повернення страхових коштів у сумі 48889,70 грн та застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 24444,85 грн. Не погоджуючись з цим рішенням в частині зобов'язання повернути кошти, виплачені за окремими листками непрацездатності та за путівками на санаторно - курортне лікування і застосування за це фінансових санкцій, ПАТ "Сумиобленерго" подало заперечення до акту перевірки, які відповідач відхилив в повному обсязі. Вважаючи дії Сумського ОВ Фонду соцстрахування з ТВП неправомірними, просив суд визнати протиправним і скасувати рішення від 01 серпня 2013 року № 140 в частині зобов'язання повернути кошти у сумі 13048,90 грн, виплачених по листкам непрацездатності, 24450,30 грн витрат на санаторно-курортне лікування та сплатити 18749,60 грн штрафу.

Справа неодноразово розглядалась судами в частині визнання протиправним та скасування рішення Сумського ОВ Фонду соцстрахування з ТВП від 01 серпня 2013 року № 140 щодо повернення 24450,30 грн витрат на санаторно-курортне лікування працівників ПАТ "Сумиобленерго" та застосування 12225,15 грн фінансових санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року, позов задоволено. Скасовано рішення Сумського ОВ Фонду соцстрахування з ТВП від 01 серпня 2013 року № 140 в частині зобов'язання ПАТ "Сумиобленерго" перерахувати до бюджету Фонду неправомірно використані страхові кошти у сумі 24450,30 грн та застосування фінансових санкцій у сумі 12225,15 грн.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення про відмову в позові посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (2240-14) (далі - Закон № 2240-III (2240-14) ) і Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 року № 12 (z0339-09) (далі - Порядок). Вказує, що суди не дали належної правової оцінки доводам Сумського ОВ Фонду соцстрахування з ТВП про те, що під час перебування у санаторіях не у період відпуски працівникам ПАТ "Сумиобленерго" виплачувалась заробітна плата за дні відпочинку, в той час як необхідною умовою для відшкодування за рахунок коштів Фонду витрат на путівки на санаторно-курортне лікування є надання працівнику відпустки на весь термін перебування його у санаторно-курортному закладі.

В запереченнях на касаційну скаргу, ПАТ "Сумиобленерго" просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, посилаючись на те, що використання інших днів відпочинку при санаторно-курортному лікуванні жодним чином не впливає на право застрахованої особи отримати матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду. Водночас, використання інших днів відпочинку під час санаторно-курортного лікування не суперечить нормам Закону № 2240-III (2240-14) та Порядку.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що у липні 2013 року відповідачем проведено планову перевірку отримання фінансування та законності витрачання коштів бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у ПАТ "Сумиобленерго" за період з 01 квітня 2012 року до 31 березня 2013 року.

За результатами цієї перевірки, 17 липня 2013 року складено акт № 05-08-09/27, в якому зазначено, що у 2-4 кварталах 2012 року Сумське ОВ Фонду соцстрахування з ТВП надало ПАТ "Сумиобленерго" санаторно-курортні путівки з частковою оплатою їх вартості, однак, згідно з наданими документами, під час лікування працівники підприємства не перебували у відпустці протягом усього періоду перебування у санаторії, що свідчить про недотримання ПАТ "Сумиобленерго" вимог пункту 4.2 Порядку.

01 серпня 2013 року Сумське ОВ Фонду соцстрахування з ТВП прийняло рішення № 140, згідно з яким ПАТ "Сумиобленерго" зобов'язане повернути відповідачу кошти у сумі 48889,70 грн та сплатити 24444,85 грн штрафу.

Не погоджуючись з нарахованими сумами, позивач оскаржив рішення № 140 в частині повернення страхових коштів у сумі 13048,90 грн, виплачених за листками непрацездатності, 24450,30 грн витрат на санаторно-курортне лікування і 18749,60 грн штрафу.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов в частині скасування рішення відповідача щодо повернення витрат на санаторно-курортне лікування та застосування фінансових санкцій, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що перебування працівників ВАТ "Сумиобленерго" на лікуванні у санаторії під час відпустки та днів відпочинку не може розцінюватися як недотримання порядку витрачання страхових коштів, а тому не є порушенням у розумінні положень статті 47 Закону № 2240-III та пункту 4.2. Порядку.

Проте, з такими висновками погодитись неможливо.

Відповідно до статті 47 Закону № 2240-ІІІ для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

Умови отримання застрахованими особами і членами їх сімей (а також особами, які навчаються у вищому навчальному закладі) (далі - застраховані особи і члени їх сімей) санаторно-курортного лікування, сплаченого за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), відповідно до Закону № 2240-ІІІ (2240-14) , визначені Порядком, за приписами пункту 4.2 якого, відповідно до рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємство, установа, організація, яке є основним місцем роботи застрахованої особи, видає путівку до санаторію в період відпустки, а до санаторію-профілакторію - в період відпустки, без відриву від виробництва, за умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду.

За приписами пункту 6.2 Порядку, сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, у тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що Фонд має право не прийняти до заліку суму витрат за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, зокрема, у разі перебування працівника в санаторії не в період відпустки, проте Фонд не має правових підстав не приймати такі суми в повному обсязі у разі, якщо санаторно-курортне лікування проходило як у період відпустки працівника так і у період інших днів відпочинку наданих цій особі.

Як встановлено судами, на час прийняття рішення про виділення путівок працівникам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, останні мали необхідні медичні довідки та оплатили 20% вартості путівок. Проте, під час перевірки, Сумським ОВ Фонду соцстрахування з ТВП встановлено, що вказані працівники на час санаторно-курортного лікування не перебували у відпустці протягом усього періоду лікування у санаторії, що підтверджується наказами та іншими документами. Зокрема, згідно з протоколом засідання комісії із соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 21 січня 2013 року № 2, ОСОБА_4 виділено путівку з 25 січня по 14 лютого 2013 року. На підставі наказу від 21 січня 2013 року № 274, з 01 по 15 лютого 2013 року йому надано щорічну відпустку, а на 25, 28-31 січня 2013 року ОСОБА_4 надано інші дні відпочинку за роботу у вихідні дні.

Отже, у період санаторно-курортного лікування, 14 днів ОСОБА_4 перебував у відпустці, а 5 днів у відгулі.

За таких обставин, Сумське ОВ Фонду соцстрахування з ТВП правомірно не прийняло до заліку вартість виділеної працівнику путівки за 5 днів відгулів, проте безпідставно не врахувало суми таких витрат за 14 днів відпустки.

Скасовуючи попередні судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України у постанові від 10 грудня 2015 року зазначив, що при новому розгляді справи, суду слід було перевірити співвідношення тривалості відпусток до терміну санатороно-курортного лікування по працівникам ПАТ "Сумиобленерго" ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та з'ясувати чи врахувало Сумське ОВ Фонду соцстрахування з ТВП періоди перебування цих осіб у відпустках при визначення розміру не прийнятих до заліку вартості путівок.

Частиною 5 статті 227 КАС України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Проте, в порушення норм частини 5 статті 227 КАС України, суди не звернули уваги на вказані обставини, не перевірили обґрунтованість розміру не прийнятих до заліку відповідачем сум із застосуванням принципу пропорційності відшкодування вартості путівок, з урахуванням тривалості перебування працівників саме у відпустках і не дослідили документи щодо інших працівників ВАТ "Сумиобленерго", що стосуються надання їм відпусток під час санаторно-курортного лікування, тривалості відпусток у співвідношенні до терміну такого лікування.

Отже, висновки судів не ґрунтуються на всебічно досліджених обставинах справи, а судові рішення не відповідають вимогам статті 159 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, судові рішення, підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.