Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів Маляренка А.В., Писаної Т.О.,

Ступак О.В., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства "Страхова компанія 611" про стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 7 квітня 2011 року,

У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ЗАТ "Страхова компанія 611" про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування, посилаючись на те, що 5 червня 2007 року він уклав кредитний договір з ВАТ "Кредитпромбанк" № 49.28.1/14/07 – А на суму 32 310 доларів США на купівлю автомобіля марки MITSUBISHS PADJERJ, номерний знак НОМЕР_1 та одночасно уклав договір про передачу цього автомобіля у заставу банку, як забезпечення виконання взятих на себе зобов’язань за кредитним договором. Крім того, 5 червня 2007 року між ним та ЗАТ "Українська Страхова Компанія "Гарант Поліс", яку у 2008 році перейменовано у ЗАТ "Страхова компанія 611", укладено договір страхування транспортного засобу на повну його вартість від ризиків, передбачених програмою "КАСКО".

6 серпня 2007 року його автомобіль викрадено невстановленою особою, про що він невідкладно повідомив органи внутрішніх справ та страхову компанію.

Постановою слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві № 07-6642 від 7 жовтня 2007 року досудове слідство по кримінальній справі, порушеній за фактом викрадення автомобіля зупинено до встановлення особи, яка скоїла злочин.

28 грудня 2008 року відповідач відмовив йому здійсненні виплати страхового відшкодування, посилаючись на те, що страхувальником порушені правила страхування, зокрема: він зберігав транспортний засіб на неохоронюваній стоянці, а також не у гаражі після 23 годин; застрахував транспортний засіб на суму, що перевищувала його дійсну вартість на момент укладення договору страхування та на момент викрадення транспортного засобу оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та комплект ключів від нього знаходився у салоні автомобіля.

Про наявність у договорі страхування таких підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування при наявності страхового ризику як: заборона залишати у транспортному засобі свідоцтва про його реєстрацію, ключів від ТЗ та брелоків від протиугінних систем він не знав, оскільки відповідач при укладенні договору страхування не ознайомив його з Правилами страхування, а у самому договорі страхування умови його укладення надруковані дрібним шрифтом, який непридатний для читання без допоміжних засобів.

Не погоджуючись з відмовою страховика у здійсненні йому виплати страхового відшкодування, просив стягнути на свою користь 232 500 грн. страхового відшкодування, 102 117 грн. інфляційних витрат та судові витрати.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 8 лютого 2011 року позов ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування задоволено: стягнуто з закритого акціонерного товариства "Страхова компанія 611" на користь позивача страхове відшкодування в сумі 232 500 грн., 84 862 грн. 50 коп. пені, 102 117 грн. інфляційних витрат, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 16 000 грн. витрат на правову допомогу, а всього 435 599 грн. 50 коп.; в дохід держави з відповідача стягнуто 1 700 грн. судового збору.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 7 квітня 2011 року рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 8 лютого 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено; стягнуто з ОСОБА_3 на користь закритого акціонерного товариства "Страхова компанія 611" 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 850 грн. судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 981 ЦК України та ст. 18 Закону України "Про страхування" визначено, що факт укладення договору страхування може посвідчуватись страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Правила страхування за своєю природою є локальним нормативним актом для страховика і, не будучи правовим актом, не мають юридичної сили та не є обов’язковими для страхувальника. Для того, щоб ці правила стали джерелом регулювання страхового правовідношення та обов’язковими для обох сторін, вони тим чи іншим чином мають бути вписані у договір страхування.

Тобто первинним у взаємовідносинах сторін є договір, і якщо в ньому міститься посилання на правила страхування, то в такому випадку вони є обов’язковими для обох сторін. При колізії положень правил страхування з положеннями договору страхування пріоритет надається положенням договору, на які погодився страхувальник, підписуючи його.

Статтею 26 Закону України "Про страхування" передбачені підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування; при цьому зазначено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Судами встановлено, що 5 червня 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "Українська страхова компанія "Гарант Поліс" укладено договір добровільного страхування неземних транспортних засобів та страхування громадян від нещасних випадків № 102/10/07/133, згідно із яким предметом договору страхування був майновий інтерес страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України, пов'язаний із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом.

Відповідно до п. 10.3.7 договору страхування страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування на підставах чинного законодавства України та у випадках, передбачених договором та Правилами.

Пунктом 9.1.6 договору страхування встановлено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є невиконання страхувальником зобов’язань за договором страхування.

Зокрема, відповідно до п. 10.2. 15 договору страхування страхувальник взяв на себе зобов’язання не залишати документи на застрахований автомобіль (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу), ключі від транспортного засобу і брелок від протиугінних систем у застрахованому транспортному засобі.

Тому, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що позивачем порушені умови укладеного договору страхування, а також положення Правил страхування, зокрема щодо умов заборони залишати у застрахованому транспортному засобі документів на автомобіль (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу), ключів від транспортного засобу і брилка від протиугінних систем (п. 10.2. 15 договору), що відповідно до ст. 26 Закону України "Про страхування" та пункту 10.3.7 договору страхування є підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування.

Крім того, ОСОБА_3 визнав у судовому засіданні факт залишення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та другого комплекту ключів від нього у застрахованому транспортному засобі, що також підтверджено інформацією, зазначеною у довідці Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 25 грудня 2007 року № 55/07-6642 та свідчить про порушення позивачем умов п. 10.2.15 договору страхування.

Оскільки судом апеляційної інстанції рішення прийнято з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду, касаційну скаргу слід відхилити та рішення апеляційного суду залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 7 квітня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.