Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Диби В.Г., Євграфової Є.П.,

Мазур Л.М., Ситнік О.М., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до СТОВ "Таврида" про припинення договору оренди, за касаційною скаргою СТОВ "Таврида" на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 15 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 28 вересня 2010 року,

У лютому 2010 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 10 жовтня 2005 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди землі, терміном на 5 років.

Оскільки орендна плата за 2009 рік відповідачем сплачена лише 19 січня 2010 року, що є порушенням п. 4.3 договору та не в повному обсязі, оскільки замість 1 200 грн. він отримав 1 085 грн., ОСОБА_3 просив розірвати договір оренди землі.

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 15 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 28 вересня 2010 року, позов задоволено. Розірвано договір оренди землі від 10 жовтня 2005 року, укладений між ОСОБА_3 та СТОВ "Таврида". Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі СТОВ "Таврида" просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку від 17 грудня 2001 року серії VІ-ХС № 020870 є власником земельної ділянки площею 5,61 га.

10 жовтня 2005 року між ОСОБА_3 та СТОВ "Таврида" укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, відповідно до умов якого орендна плата вноситься в сумі 1 200 грн. не пізніше 31 грудня поточного року (пп. 4.1, 4.3).

Орендну плату за 2009 рік позивачу виплачено 19 січня 2010 в сумі 1 085 грн.

Суд, задовольняючи позов, виходив із того, що несвоєчасна виплата відповідачем орендної плати в розмірі, встановленому договором, є порушенням умов договору й підставою для його розірвання.

Апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, виходив із того, що відповідачем не доведено здійснення належного повідомлення орендодавців про перенесення термінів виплати орендної плати та необґрунтовано відрахування із суми орендної плати прибуткового податку.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що не ґрунтується на повному дослідженні усіх обставин справи, що виключає правильне застосування законодавства до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (далі – Закон) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом (161-14) , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст. 611 ЦК України правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, розірвання договору, якщо це передбачено договором або законом.

За умовами договору (п. 12.4 ) сторони дійшли згоди про те, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Одним із основних обов'язків орендаря відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" є своєчасне внесення орендної плати. Цьому положенню кореспондуються умови розділу 4 договору щодо внесення орендної плати не пізніше 31 грудня.

В силу приписів ч. 5 ст. 17 Закону України "Про плату за землю" несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками – протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

За правилами п. "д" ст. 141 Земельного кодексу України систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Чи свідчить здійснена відповідачем на початку 2010 року виплата орендної плати із затримкою про систематичність несплати орендної плати, судами попередніх інстанцій не досліджувалось.

Зазначаючи про необґрунтованість відрахування із суми орендної плати прибуткового податку, апеляційний суд не звернув уваги на наявні в матеріалах справи платіжну відомість та довідки відповідача щодо здійснених розрахунків, на відповідність утримання із виплачених сум орендної плати податку з доходів фізичних осіб вимогам підп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (щодо кінцевого оподаткування доходів, одержаних фізичними особами від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю, при їх виплаті та за їх рахунок) не перевірив.

З‘ясування обставин систематичності несплати орендної плати та її виплати у розмірі, визначеному умовами договору з урахуванням вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу СТОВ "Таврида" задовольнити частково.

Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 15 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 28 вересня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.