6-10002св11 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 03.08.2011 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2011 року та касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 7 жовтня 2010 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2011 року, -

У серпні 2009 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" (далі – ПАТ "Укрсиббанк") та ОСОБА_3 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11170155000, відповідно до якого боржник отримав кредит в сумі 14990,00 дол. США у порядку і на умовах передбачених кредитним договором, з кінцевим терміном повернення – 18 червня 2014 року. З метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання, 18 червня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 11170155000/2. В зв’язку із тим, що боржник належним чином зобов’язання за кредитним договором не виконує, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість в розмірі 103706,83 грн. в солідарному порядку.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 7 жовтня 2010 року позов задоволено. Присуджено до стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Укрсиббанк" 103706,83 грн. солідарно. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2011 року змінено рішення суду першої інстанції та зменшено розмір стягнутої в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суми заборгованості за кредитним договором до 67830,77 грн.

У касаційній скарзі ПАТ "Укрсиббанк" порушує питання про скасування рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять судові рішення у справі скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також просять ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що 18 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_3 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11170155000, відповідно до якого боржник отримав кредит в сумі 14990,00 дол. США у порядку і на умовах передбачених кредитним договором, з кінцевим терміном повернення – 18 червня 2014 року.

Згідно п. 1.3.1 кредитного договору за використання кредитних коштів у межах установленого строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 13% та комісії за видачу кредитних коштів в розмірі 101,00 грн. По закінченню 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 10.2 даного договору.

З метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання, 18 червня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 11170155000/2, за яким поручитель зобов’язався відповідати за невиконання позичальником його зобов’язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 11170155000 від 18 червня 2007 року в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (пункт 1.1. договору поруки).

В зв’язку із тим, що ОСОБА_3 належним чином зобов’язання за договором не виконано, у неї утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 103706,83 грн., з яких 12754,72 дол. США, що еквівалентно 98211,34 грн. - основний борг, 655,56 дол. США, що еквівалентно 5047,81 грн. - заборгованість за процентами та 58,14 дол. США, що еквівалентно 447,68 грн. - пеня.

Із матеріалів справи вбачається, що 13 травня 2009 року банк звернувся до боржника та поручителя із вимогами про сплату боргу (а.с. 26, 28).

Зобов’язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно зі статтями 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Укрсиббанк" в повному обсязі, суд першої інстанції, виходив з того, що банком підтверджено належними доказами (договір про надання споживчого кредиту, розрахунок заборгованості) розмір заборгованості, направлено відповідачам письмові вимоги про усунення порушень умов кредитного договору, чим дотримано вимог договору поруки, тому наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів в солідарному порядку.

Змінюючи рішення місцевого суду та зменшуючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно до 67830,77 грн., апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки договором кредиту встановлено 13% процентну ставку, тому розрахунок заборгованості за договором кредиту має бути здійснений на підставі вказаної процентної ставки та застосував розрахунок заборгованості наданий відповідачем (а.с. 81-82).

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутній повний текст договору кредиту від 18 червня 2007 року № 11170155000 та не перевірив належним чином, відповідності розрахунку заборгованості, наданого позивачем, положенням кредитного договору, не дослідив питання правомірності застосування подвійної процентної ставки (26%) до простроченої заборгованості по сплаті процентів та не встановив правових підстав її застосування.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначені обставини та на порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 27 ЦПК України уваги не звернув, оригіналу договору кредиту не перевірив, і належним чином не дослідив докази, якими сторони підтверджують свої вимоги та заперечення, проте без достатнього обґрунтування та перевірки надав перевагу розрахунку заборгованості, представленого відповідачами, перед розрахунком банку, доданим до позовної заяви.

Отже, суди належним чином не встановили всіх обставин справи та не здійснили перевірку доказів, якими підтверджуються позовні вимоги.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 338 ЦПК України ухвалені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 7 жовтня 2010 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.