Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Євтушенко О.І., Журавель В.І.,

Ситнік О.М., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання будинку спільною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 липня 2012 року

У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання будинку спільною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя.

Посилалася на те, що з 17 березня 2001 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який було розірвано рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова 14 жовтня 2010 року. Під час шлюбу на спільні кошти у 2004 році було придбано будинок АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_4 Виходячи з наведеного, просила визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку в порядку поділу спільного майна подружжя.

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 червня 2011 року позовні вимоги задоволено, визнано будинок по АДРЕСА_1 спільною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та проведений його поділ. Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 липня 2012 року заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 червня 2011 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та просить передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 листопада 2001 року, від якого мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано 20 листопада 2007 року.

8 жовтня 2004 року на ім'я ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, придбано житловий будинок по АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині га чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Враховуючи те, що будинок АДРЕСА_1, було придбано подружжям ОСОБА_4 під час шлюбу, він є спільною сумісною власністю, яка припиняється в результаті поділу, а тому суди прийшли до правильного висновку, що позивачка має право на Ѕ частину зазначеного будинку, позовні вимоги ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Встановлено й вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Зокрема правильним є посилання на норми ст. ст. 60, 70 СК України, ст. 215 ЦК України. Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, таким чином, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Доводи скаржника про те, що апеляційний суд порушив його права та розглянув справу у його відсутності і не повідомив його про розгляд справи, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме 26 червня 2012 року справу відкладено, про що представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 був належним чином повідомлений про дату наступного судового засідання на 10 липня 2012 року на 16 год. 00 хв, що підтверджується розпискою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7, яка є в матеріалах справи (а.с. 178).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

На підставі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.