Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Гримич М.К., Мазур Л.М.,

Макарчука М.А., Лесько А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Кореїзької селищної ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Перша Ялтинська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки,

та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Кореїзської селищної ради, третя особа: Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації", про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та відміну свідоцтва про право власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

за касаційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2010 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 березня 2011 року,

В листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, уточнивши позовні вимоги у судовому засіданні, та просив суд визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0060 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений 13 листопада 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори Желтухіним А.А. під реєстровим № 4-3003.

Одночасно ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Кореїзької селищної ради від 13 листопада 2009 року № 251, яким ОСОБА_3 дозволена реєстрація у БТІ гаражу за адресою: АДРЕСА_1, та надання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, просила визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 листопада 2009 року, видане на ім'я ОСОБА_3 на гараж, розташований за вказаною адресою; також просила усунути їй перешкоди у користуванні земельної ділянки площею 0,0600 шляхом зносу гаражу ОСОБА_3

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Кореїзької селищної ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Перша Ялтинська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Кореїзської селищної ради, третя особа: Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації", про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та відміну свідоцтва про право власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 березня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 в цій частині задоволено.

Визнано недійсним договір дарування від 13 листопада 2009 року ОСОБА_4 ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0060 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер № 0111947100:01:002:0253, (договір зареєстрований у реєстрі № 4-3003).

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено і в решті рішення суду залишено без змін.

У касаційних скаргах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порушують питання про скасування рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2010 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 березня 2011 року та просять ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів вищого спеціалізованого суду, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечення на них, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів апеляційного суду, змінюючи рішення суду першої інстанції, своє рішення мотивувала тим, що постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у справі адміністративної юрисдикції визнано противоправним та скасовано рішення 46-ї сесії 5-го скликання Кореїзської селищної ради № 1202 від 10 грудня 2008 "Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,0060 га для будівництва й обслуговування індивідуально гаражу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 252, 253), тобто рішення органу місцевого самоврядування, які були підставою для видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.

Крім цього, колегія суддів апеляційного суду вважає, що виходячи з положень п. 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, затвердженої наказом № 43 Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року (z0354-99) (далі –Інструкція), - при визнанні неправомірним та скасуванні рішення, на підставі якого виданий державний акт, він повертається до архіву органу, що його видав.

За викладених мотивів, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки право власності відповідачки ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку вважається припиненим самим фактом скасування рішенням адміністративного суду відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання у власність відповідачки земельної ділянки, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, - все інше є лише питанням застосування правових наслідків, які тягне за собою ухвалення вказаного рішення у адміністративній справі, а саме шляхом виконання вищевказаних положень п. 3.10 Інструкції (z0354-99) ; і, за таких обставин апеляційний суд вважає, що задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 неможливо, оскільки скасовано право власності на земельну ділянку, як ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Також слід зазначити, що апеляційний суд, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18- рп/2004 (v018p710-04) у справі №1-10/2004 ("справа про охоронюваний законом інтерес") дійшов висновку про наявність у ОСОБА_3 охоронюваного законом правового інтересу щодо набуття права на земельну ділянку у зв’язку з тим, що члени його родини довгий час використовували земельну ділянку та він подавав заяви до органу місцевого самоврядування про оформлення земельної ділянки у власність, але вони не були розглянуті.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів вищого спеціалізованого суду повністю погодитися не може, виходячи з наступного.

Реєстрація права власності на новостворене нерухоме майно виконавчим органом місцевого самоврядування, на земельній ділянці, яка належить іншій особі, не породжує прав на землю. Таке право на землю може виникати лише в порядку ст. 120 Земельного Кодексу України та статті 377 Цивільного Кодексу при переході права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці за цивільно-правовими угодами.

Крім цього, згідно з вимогами п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, в той час як Кореїзською селищною радою рішення про надання у власність або у користування земельної ділянки ОСОБА_3 не надавалось.

Відповідно до положень ст. 152 Земельного Кодексу України захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, проте матеріали справи свідчать, і ця обставина встановлена судами обох інстанцій, що ОСОБА_3 на час розгляду справи не має права користування або права власності на спірну земельну ділянку.

Наказом Держкомзему від 03.06.2010р. № 433, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 червня 2010 р. за № 421/17716 (z0421-10) , пункт 3.10 виключено з вищевказаної Інструкції (z0354-99) , затвердженої наказом № 43 Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року. Окрім цього у даному пункті Інструкції (z0354-99) йдеться про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку або цивільного-правового договору, який був підставою для отримання нового державного акту про право на земельну ділянку, а ні про скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст.ст. 140, 153 Земельного Кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків передбачених цим Кодексом (2768-14) та іншими законами України. Скасування рішення органу місцевого самоврядування не є підставою для припинення права власності на земельну ділянку, що є в свою чергу гарантією Держави прав громадян України на земельні ділянки після їх отримання згідно зі ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи та згідно пояснень ОСОБА_3, останній провадив будівництво гаражу за відсутності будь-яких дозвільних та проетних документів, які повинен одержати забудовник відповідно до вимог Законів України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) , "Про основи містобудування" (2780-12) та " Про планування та забудову територій" (1699-14) .

Таким чином, мав місце делікт у сфері містобудування, який у будь-якому разі не може бути "охоронюваним інтересом" ОСОБА_3, який підлягає судовому захисту відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 р. № 18-рп/2004 (v018p710-04) у справі № 1-10/2004 ("справа про охоронюваний законом інтерес").

Згідно ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому іншій стороні (обдарованому) безкоштовно майно (дар) у власність. Договір, яким встановлюється обов'язок обдарованого зробити на користь дарувальника яку-небудь дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

У відповідності з вимогами ст. 215 ЦК України підставою недійсності угоди є невиконання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, тобто волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що участь громадян у цивільно-правових угодах не суперечить моральним засадам суспільства, так як це право громадян, яке закріплено ст. 41 Конституції України. А ні суд при прийнятті рішень, а ні ОСОБА_3 не вказали, чим оспорюваний правочин (договір дарування) суперечить моральним засадам суспільства та не навели доказів про порушення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вимог статей 203, 215, 717 Цивільного Кодексу України при його укладанні 13 листопада 2009 року.

За викладених обставин рішення Ялтинського міського суду від 14 жовтня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 є законним, а рішення Апеляційного суду АР Крим від 1 березня 2011 року підлягає скасуванню.

Водночас Ялтинський міський суд, ухвалюючи рішення від 14 жовтня 2010 року про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 не прийняв до уваги ту обставину, що органам місцевого самоврядування не надано право реєструвати право власності на новостворене нерухоме майно на земельній ділянці, яка належить інший особі, в даному випадку ОСОБА_5. Така реєстрація права власності на нерухоме майно повинна провадитися Державним реєстратором прав за згодою власника земельної ділянки або за рішенням суду в порядку положень ст. 376 Цивільного Кодексу України.

З огляду на викладене, рішення Ялтинського міського суду від 14 жовтня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а цивільна справа в цій частині підлягає новому розгляду місцевим судом.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 березня 2011 року скасувати.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Кореїзської селищної ради, третя особа: Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації", про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та відміну свідоцтва про право власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_5, - скасувати і в цій частині справу направити на новий розгляд до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2010 року в частині відмови в позові ОСОБА_3 до Кореїзької селищної ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Перша Ялтинська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.