Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Мартинюка В.І.,

Наумчука М.І., Остапчука Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання права власності на Ѕ частку будинку, припинення права власності на Ѕ частку будинку

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 13 вересня 2012 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 12 грудня 2012 року, -

У грудні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним або укладеним, визнання права власності на Ѕ частку будинку, припинення права власності на Ѕ частку будинку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що вони з відповідачем згідно свідоцтва про право на спадщину від 10 квітня 1985 року є власниками будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, по Ѕ частці кожен. З метою придбання частки будинку відповідача у лютому 1996 року він за розпискою передав ОСОБА_4 2 000 доларів та довіреність, якою уповноважив його здійснити переоформлення права власності придбаної частки будинку на нього, ОСОБА_3 Кожного разу, коли він приїздив із Росії, де працював, відповідач обіцяв переоформи на нього, позивача, придбану у відповідача частку будинку, але так і не переоформив, договір не був укладений письмово та не посвідчений нотаріально.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 просив визнати укладеним договір купівлі-продажу 1\2 частки будинку, визнати за ним право власності на Ѕ частку будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та припинити право власності ОСОБА_4 на вказану частку будинку. Також просив поновити строк для звернення з позовом.

рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13 вересня 2012 року позов задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу Ѕ частки будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеним 9 лютого 1996 року. Визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на Ѕ частку будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Припинено право власності ОСОБА_4 на Ѕ частку вказаного будинку. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 12 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині припинення права власності ОСОБА_4 на Ѕ частку будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Виключено із резолютивної частини рішення речення "В решті позовних вимог відмовити". В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого у цій частині погодився й апеляційний суд, виходив із того, що 9 лютого 1996 року між сторонами була досягнута усна домовленість щодо продажу ОСОБА_4 позивачеві Ѕ частки будинку по АДРЕСА_1 за 2 000 доларів США із передачею позивачем відповідачеві вказаної суми. Відповідач ухилився від нотаріального посвідчення правочину, тому договір купівлі-продажу слід визнати укладеним на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР.

Із такими висновками судів погодитися не можна.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 44 ЦК УРСР 1963 року у письмовій формі повинні укладатись угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми.

Форма договору купівлі-продажу передбачена ст. 227 ЦК УРСР. За положеннями вказаної норми договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Статтею 46 ЦК УРСР 1963 року передбачено наслідки недодержання простої письмової форми. Згідно вказаної норми недодержання простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків, а у випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, дійсність договору купівлі-продажу з підстав, передбачених ст. 47 ЦК УРСР (1540-06) , має доводитись письмовими доказами.

Визнавши угоду укладеною, суди не звернули уваги на те, що ст. 47 ЦК УРСР передбачає визнання угоди дійсною, а не укладеною.

Крім того, судами встановлено, що ОСОБА_4 не визнав факт домовленості про продаж ним позивачу своєї частки будинку, отримання грошей від позивача та укладення з ОСОБА_3 угоди щодо продажу цієї частки спадкового майна. Позивач ОСОБА_3 на підтвердження домовленості про купівлю-продаж щодо належної відповідачу частки будинку, передачу грошей посилався виключно на покази свідків, які з огляду на ст. 59 ЦПК України та

ст. 46 ЦК УРСР 1963 року є недопустимим доказом. Письмових доказів на підтвердження своїх вимог позивачем не надано. рішення судів ухвалені лише на показах свідків.

За таких обставин відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу 1\2 частки будинку дійсним.

Оскільки судами не застосовано закон, який підлягає застосуванню ( ст. 46 ЦК УРСР 1963 року), рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову. Судові витрати, понесені позивачем, не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

рішення Хмельницького міськрайонного суду від 13 вересня 2012 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 12 грудня 2012 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на Ѕ частку будинку, припинення права власності на Ѕ частку будинку відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.