Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Журавель В.І., Завгородньої І.М.,

Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частину будинку, земельної ділянки, рухоме майно, його розподіл, визнання договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 17 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2011 року,

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частину будинку, земельної ділянки, рухоме майно, його розподіл, визнання договору недійсним.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 11 лютого 1989 року по 12 березня 2010 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4

Під час шлюбу було збудовано житловий будинок по АДРЕСА_1 та придбано трактор МТЗ, що видали їй в рахунок погашення боргу по заробітній платі, автомобіль ГАЗ-53, плуг, культиватор, сівалку та дискову борону.

Після уточнення та доповнення позовних вимог просила: визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку за АДРЕСА_1, розділити даний будинок по варіанту №2, запропонованому експертом, виділити їй 53/100 частини будинку із входом та повністю приміщення літньої кухні, виділити у власність ОСОБА_4 трактор МТЗ, плуг, культиватор, автомобіль "ГАЗ" 5301, держаний номерний знак НОМЕР_1, дискову борону та сівалку, визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,2499га, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0418га по АДРЕСА_1, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, виділивши їй цю ділянку в натурі та визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0418 га, яка розташована по АДРЕСА_1, укладений 29 жовтня 2001 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 17 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано право власності за ОСОБА_4 на окрему ізольовану квартиру за АДРЕСА_1, яка складається із таких приміщень:

Приміщення веранди №1-1, площею жилою площею розміром 37,1кв.м., приміщення сараю, приміщення гаражів "Б" та "В", частину приміщення літньої кухні з прибудовою площею 21,84 кв.м., приміщення розмірами 2,1х3,3 площею 6,93 кв.м., 1,7х 3.3 площею 5,61 кв.м., 66/100 частини від площі приміщення розмірами 1,7х 4,7 площею 21.84 кв.м., огорожу - 20,89 погонних метри та на ворота з хвірткою. Загальна вартість виділеної частини будинку з господарськими спорудами складає 106 880 грн., що складає 43/100 частини по площі, що на 16 839 грн. менше ідеальної долі.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на окрему ізольовану квартиру за АДРЕСА_2, жилою площею розміром 46,1 кв.м., частину літньої кухні з прибудовою, площею 21.56 кв.м., приміщення розмірами 1,7х1,3 площею 1,91 кв.м., 4,0х 2,5 площею 10,0 кв.м., 34/100 частини від площі приміщення розміром 1,7х 4,7 площею 2,72 кв.м., сарай "Д", погріб під сараєм "Д", вбиральню, огорожу 7,86 погонних метрів. Загальна вартість виділеної частини будинку та господарських споруд складає 140 557 грн., що складає 57/ 100 частини по площі, що на 16 839 грн. більше ідеальної долі.

Зобов’язано ОСОБА_4 до 1 травня 2011 року виконати роботи, по переобладнанню своєї частини будинку в окрему ізольовану квартиру:

- влаштувати перегородку в коридорі 8;

- влаштувати дверний отвір з коридору 8 в кімнату 9;

- закласти існуючий дверний отвір з коридору 8 в кімнату 9;

Зобов’язано ОСОБА_3 до 1 травня 2011 року, виконати роботи, по переобладнанню своєї частини будинку в окрему ізольовану квартиру:

- влаштувати дверний отвір у зовнішній стіні кімнати 7 для входу в будинок;

- влаштувати східці для входу з зовні в будинок;

- обладнати приміщення кухні, в кімнаті 6;

- встановити прилади індивідуального опалення;

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, по Ѕ частині за кожним.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на житловий будинок за АДРЕСА_1.

В частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на Ѕ частину житлового будинку та господарських споруд, про виділення у власність ОСОБА_4 рухомого майна, про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0418га та визнання договору дарування земельної ділянки укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – відмовлено.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

ОСОБА_5 проти касаційної скарги заперечувала, вказуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно досліджено докази та правильно застосовано норми матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, визнав за можливе розділити житловий будинок по АДРЕСА_1 відповідно до другого варіанту висновку №4 судового експертного будівельно-технічного дослідження від 19 жовтня 2010 року. При цьому суд першої інстанції мотивував прийняття другого варіанту розділу житлового будинку інтересами сторін та з урахуванням того, що житловим будинком фактично користується ОСОБА_4 разом з дочкою ОСОБА_5 Зобов’язано ОСОБА_4, провести переобладнання житлового будинку з улаштуванням дверних отворів, у тому числі у зовнішній стіні, обладнати приміщення кухні та встановити прилади індивідуального опалення.

Разом з тим, такий висновок не підтверджено належними доказами та не враховано пояснення позивачки ОСОБА_3 з приводу того, що між сторонами склався певний порядок користування спірним житловим будинком і кімнатами, які виділені у власність ОСОБА_4, фактично користується вона. Зазначені доводи судами не перевірені, належної оцінки їм не надано.

Крім того, в матеріалах справи відсутні висновки органу газового господарства, органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції про допустимість проведення переобладнань для виокремлення частин будинку в ізольоване приміщення, а тому відсутні підстави вважати, що рішення суду щодо переобладнання житлового будинку не порушує вимог чинного законодавства у сфері містобудування.

Заслуговують на увагу посилання особи, яка подала касаційну скаргу, на ті обставини, що судом першої інстанції не вирішені усі заявлені вимоги, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Так, з позовної заяви та уточнених позовних заяв вбачається, що ОСОБА_3 ставила питання про розділ між сторонами спільного майна у вигляді автомобіля "ГАЗ"5301, дискової борони та сівалки, трактора МТЗ та плуга.

Вирішуючи питання про розділ спільного майна подружжя, слід враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. При цьому необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Крім того, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд першої інстанції не врахував, що за п.4 ч.2 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи належать витрати, пов’язані з проведенням судових експертиз.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, вбачається, що ОСОБА_3 сплатила за висновок судової будівельно-технічної експертизи 700 грн. (а.с. 119), однак суд першої інстанції безпідставно вказав, що сторони не надали до суду доказів про витрати на проведення судової експертизи. Це порушення не було усунено при перегляді рішення судом апеляційної інстанції, не застосовано вимоги статті 88 ЦПК України щодо розділу судових витрат між сторонами.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 17 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2011 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.