Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

суддів: Колодійчука В.М., Савченко В.О., Фаловської І.М.,розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 19 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2013 року,

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1, як частку в спільному майні подружжя.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вказане домоволодіння належить її чоловіку ОСОБА_5, згідно договору довічного утримання від 16 січня 2007 року, який був укладений між її чоловіком та їх сусідкою ОСОБА_6 з її згоди, про що зроблено відповідний запис у п. 20 договору довічного утримання.

ОСОБА_6 була дуже хворою людиною, не могла сама пересуватися та потребувала сторонньої допомоги і постійного догляду. Вона з чоловіком, як сусіди, завжди допомагали їй.

З жовтня 2006 року чоловік, вона та їх син стали постійно проживали в будинку ОСОБА_6, усі зобов'язання, які відповідач узяв на себе за вказаним договором практично виконувала позивач особисто, а саме: прала білизну, готувала їжу, прибирала в будинку, забезпечувала догляд за ОСОБА_6, виконувала всю хатню роботу та інше. Утримання ОСОБА_6 здійснювалося за рахунок спільного сімейного бюджету.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла.

На даний час її стосунки з чоловіком ускладнилися, у них виникають постійні сварки та погрози з боку її чоловіка щодо неї та їх сина. Відповідач постійно виганяє їх з будинку, посилаючись на те, що він є єдиним власником вказаного домоволодіння і у неї немає ніяких прав у ньому знаходитись.

Вважаючи, що чоловік уклав договір довічного утримання в інтересах сім'ї, набуте за договором домоволодіння є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, просила задовольнити позов.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 19 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2013 року, позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1, як частку в спільному майні подружжя.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги на підставі норм ст. ст. 61, 63, 74 СК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано виходив з доведеності того, що ОСОБА_4 доглядала за померлою ОСОБА_6, проживала, вела спільне господарство разом з колишнім чоловіком ОСОБА_5, до моменту укладення договору довічного утримання та і після смерті ОСОБА_6, тому спірне домоволодіння яке відійшло у власність відповідача за договором довічного утримання, є спільним майном сторін у справі, оскільки договір укладався в інтересах сім'ї, а обов'язки покладені на ОСОБА_5 за даним договором виконувалися подружжям спільно.

Матеріали справи та доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 19 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.