6-53625св12 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 17.04.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 25 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 4 грудня 2012 року,

У січні 2010 року публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулося до суду з позовом, посилаючись на те, що 14 грудня 2007 року згідно з кредитним договором ОСОБА_3 надано кредитні кошти в розмірі 450 тис. євро з умовою сплати процентів за користування кредитом згідно з п. 3 ч. №1 та п. 1.4. ч. № 2 кредитного договору з кінцевим терміном повернення згідно з п. 2 ч. № 1 кредитного договору. Взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав, у зв'язку з чим станом на 14 липня 2009 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 495 129,17 євро.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 495 129,17 євро, що є еквівалентом 5 872 960 грн 78 коп., та пеню в розмірі 106 788 грн 28 коп., судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 25 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 4 грудня 2012 року, у задоволенні позову ПАТ "ОТП Банк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "ОТП Банк" просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ "ОТП Банк", суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем уже було обрано спосіб захисту своїх прав, у зв'язку з чим нотаріусом вчинено виконавчий напис про фактичне стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 186 165 грн, а 10 березня 2010 року було відкрито виконавче провадження щодо стягнення з відповідача вказаної суми.

Проте повністю погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають; суди не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому порушили норми як процесуального, так і матеріального права.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 січня 2007 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (тепер - ПАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір у розмірі 450 тис. євро.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, 25 березня 2009 року банк направив йому вимогу дострокового виконання зобов'язань за договором у повному обсязі протягом 30 днів з дня її одержання.

14 грудня 2009 року ПАТ "ОТП Банк" звернулося до приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису про звернення стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитом.

За змістом ст. ст. 1046, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599- 601, 604- 609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 4 грудня 2012 року заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2007 року ОСОБА_3 не погашена та складає 5 979 749 грн 06 коп.

Відповідно до п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Таким чином, наявність виконавчого напису за відсутності його виконання не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права отримання процентів за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту; сам по собі факт реалізації майна на прилюдних торгах на підставі виконавчого напису нотаріуса не припиняє грошового зобов'язання в разі недостатності для задоволення вимог заставодержателя вирученої від продажу предмета застави суми; відкриття виконавчих проваджень за виконавчим листом та виконавчим написом нотаріуса щодо одного боржника відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) є підставою для об`єднання виконавчих проваджень в зведене виконавче провадження у межах загальної суми стягнення і не призводить до подвійного стягнення боргу.

Крім того, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 грудня 2012 року задоволено позов ОСОБА_3 до ПАТ "ОТП Банк" та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 14 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 12005.

Проте суди у порушення ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули; не встановили дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору; належним чином не визначили обсяг відповідальності відповідача перед кредитором; не з'ясували чи виконано виконавчий напис від 14 грудня 2009 року та дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ "ОТП Банк".

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного "ОТП Банк" задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 25 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 4 грудня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.