Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.

суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,

Маляренка А.В., Нагорняка В.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

та зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", ОСОБА_4 про припинення зобов'язань за договором поруки,

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі представника ОСОБА_5 (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") на рішення апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2012 року,

У листопаді 2011 році ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 175/2722-кр2721 від 30 травня 2007 року у сумі 42 953,60 доларів США, що становить за офіційним курсом Національного банку України 342 640 грн 87 коп., у тому числі заборгованість за кредитом в сумі 34 783,20 доларів США, заборгованість по відсотках в сумі 7 138,76 доларів США, пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 475,83 доларів США та штраф за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 555,81 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у травні 2007 року між Банком та ОСОБА_4 укладено договір кредиту № 175/2722-кр2721, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, кредитні кошти в сумі ліміту заборгованості у розмірі 75957 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 31 травня 2007 року укладено договір поруки з ОСОБА_3. Вказав, що позичальник в односторонньому порядку порушив умови кредитного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яку просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила припинити зобов'язання за договором поруки № 2721-П, укладеним 31 травня 2007 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ПАТ "Укрсоцбанк".

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначила, що постановою господарського суду Харківської області від 26 липня 2010 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а ухвалою від 27 березня 2012 року вимоги кредиторів, у тому числі і ПАТ "Укрсоцбанк", визнано погашеними. Оскільки ПАТ "Укрсоцбанк" не пред'явило до неї вимоги протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким вважає день прийняття постанови господарським судом Харківської області від 26 липня 2010 року, просила задовольнити зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 27 вересня 2012 року позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту № 175/2722-кр2721 від 30 травня 2007 року у розмірі 42953,60 доларів США, що становить за офіційним курсом НБУ 342 640 грн 87 коп., у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 34 783,20 доларів США, заборгованість по відсотках у розмірі 7138,76 доларів США, пеню за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 475,83 доларів США та штраф за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 555,81 доларів США.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ "Укрсоцбанк" про припинення зобов'язання за договором поруки відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 27 вересня 2012 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, судових витрат та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту та судових витрат відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ "Укрсоцбанк" про припинення зобов'язання за договором поруки задоволено.

Визнано припиненим договір поруки № 2721-П від 31 травня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ "Укрсоцбанк".

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ПАТ "Укрсоцбанк" - ОСОБА_5, мотивуючи свої доводи порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вищевказане рішення суду апеляційної інстанції у частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4 не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України не переглядається судом касаційної інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення первісних позовних вимог виходив із того, що ОСОБА_4, як позичальник, належним чином не виконує умови кредитного договору, транспортний засіб придбав для особистих цілей, а не для здійснення підприємницької діяльності, а тому відповідачі, як солідарні боржники, повинні сплатити прострочену заборгованість по кредиту та відсотках, пеню і штраф за несвоєчасне повернення відсотків.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог місцевий суд виходив із того, що незадовільний майновий стан ОСОБА_4 не є підставою для припинення зобов'язань за договором поруки, а її посилання на погашення зобов'язань за кредитним договором ФОП ОСОБА_4 у судовому порядку, вирішеному господарським судом, у зв'язку з недостатністю майна ліквідованої ФОП ОСОБА_4, є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог і ухвалюючи в цих частинах нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а в іншій частині залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, керувався положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України та виходив із того, що Банк протягом шести місяців від дня прийняття постанови господарським судом Харківської області від 26 липня 2010 року про визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, ухвалення якої є днем настання строку виконання основного зобов'язання, не пред'явив вимоги до ОСОБА_3, як поручителя.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 травня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4, як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем, укладено договір кредиту № 175/2722-кр2721, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у гривнях та доларах США окремими частинами, зі сплатою 17,5 % річних у гривнях та 11,5 % річних у доларах США у межах максимального ліміту заборгованості 29903 грн 21 коп. та 75951 доларів США, для здійснення оплати страхових платежів та для оплати придбаного автомобіля марки "BMW Е60 525ХІ", 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, з кінцевим терміном повернення кредиту до 10 травня 2014 року (а.с. 5-8, т.1).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 31 травня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 2721-П, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов'язалась відповідати перед ПАТ "Укрсоцбанк" за виконання позичальником умов щодо сплати ним кредиту, відсотків за користування кредитом та можливих штрафних санкцій (а.с. 13-15, т. 1).

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка становила 42953,60 доларів США.

Судом також встановлено та не спростовується матеріалами справи, що транспортний засіб придбано ОСОБА_4 для особистих цілей, а не для здійснення підприємницької діяльності, а відтак на правовідносини, які виникли між сторонами в частині забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором порукою, регулюються правилами ст. ст. 553, 554, 559 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вище встановлено судами, кінцевий строк виконання основного зобов'язання - кредитного договору є 10 травня 2014 року, а умови договору поруки (підпункт 3.3.1 пункту 3.3) стосовно повідомлення поручителя про порушення позичальником зобов'язань позивачем виконано.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що встановивши вищевказані обставини справи місцевий суд дійшов правильного висновку, що строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково, а не з дня ухвалення постанови господарським судом.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог і ухвалюючи в цих частинах нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, вдався до переоцінки доказів, які були досліджені місцевим судом, та не досліджуючи нових доказів, дійшов помилкового висновку, що зобов'язання за договором поруки № 2721-П, укладеним 31 травня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Укрсоцбанк" припинені у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня ухвалення постанови господарським судом, який є строком виконання основного зобов'язання, не пред'явив до неї вимоги, як до поручителя.

Відповідно до положень ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі представника ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2012 року скасувати, а рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 27 вересня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.