Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Іваненко Ю.Г., Коротуна В.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства "Продекс", ОСОБА_5, Державного комунального комерційного торгово-виробничого підприємства "Саксагань", треті особи: Товарна біржа "Українська біржа нерухомості", Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації", приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання частково недійсним договору про спільну власність, про визнання недійсними договору купівлі-продажу будівель, протоколу прилюдних торгів і про визнання права у спільній власності на 1/3 частину будівель, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Приватного підприємства "Продекс", ОСОБА_4 про визнання частково недійсними договору про спільну власність, про визнання недійсними договору купівлі-продажу будівель, протоколу прилюдних торгів, визнання права у спільній власності на 1/3 частину будівель та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про розірвання договору, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2011 року,

У серпні 2004 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому, після неодноразових уточнень, просив:

- на підставі ст. 48 ЦК УРСР (1963р.), визнати недійсним п.2 договору про спільну власність від 02.07.2001 року, укладеного ним з ПП "Продекс" і ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрованого в реєстрі за №3449;

- на підставі ст. 58 ЦК УРСР (1963р.) визнати недійсним договір купівлі-продажу будівель від 04.07.2001 року як удавану угоду, укладений між Державним комунальним комерційним торговельно-виробничим підприємством "Саксагань" і ПП "Продекс" за результатами прилюдних торгів, проведених Криворізькою філією Української біржі нерухомості 04.07.2001 року;

- визнати дійсним договір купівлі-продажу будівлі засолочного цеху А-1 площею 1994,5 кв.м. і прибудови до тарного складу "А" площею 461,3 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, у спільну часткову власність ПП "Продекс", ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по 1/3 частині кожному;

- визнати недійсним протокол прилюдних торгів №30 від04.07.2001 року Криворізької філії Української біржі нерухомості та реєстраційне посвідчення, видане 29.08.2001 року КП "Криворізьке БТІ" і зареєстроване в реєстровій книзі №8 "Н"-154-3154 на сторінці №8 "Н" 180-3180;

- визнати за ним право власності на 1/3 частини будівлі засолочного цеху В-1 площею 1994,5 кв.м. і прибудови до тарного складу "А" площею 461,3 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2.

Вимоги обґрунтовував тим, що 02 липня 2001 року між ним, ПП "Продекс" та ОСОБА_5 був укладений тристоронній договір про спільну власність, згідно з умовами якого його сторони в рівних частинах по 9250,00 грн. об"єднали свої кошти для придбання на аукціоні у спільну часткову власність, кожному по 1/3 частині, виробничого комплексу, що складається з будівлі засолювального цеху "А-1" площею 1994,5 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 та прибудови до тарного складу "А" площею 461 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2. В подальшому, зазначеним будівлям було присвоєні нові поштові адреси, а саме, будівлі прибудови засолювального цеху: АДРЕСА_3, а будівлі прибудови до тарного складу – АДРЕСА_4. За згодою сторін, закріпленою у п.2 спірного договору, учасником біржових торгів (аукціону) виступало ПП "Продекс", яким, відповідно до протоколу публічних торгів №30 від 4.07.2001 року Криворізької філії Української біржі нерухомості, був укладений договір купівлі-продажу між ним та ДККТВП "Саксагань" (продавцем) про придбання у власність спірних будівель за ціною 27750,00 грн. На підставі цього договору КП "Криворізьке БТІ" було зареєстровано право власності за ПП "Продекс".

Зазначав, що протягом усього року він добросовісно виконував умови договору про сумісну власність, приймав участь у витратах на утримання будівель та їх покращення. Проте, 16.07.2004 року ПП "Продекс" черговий раз звернулося до нього та ОСОБА_5 з письмовою вимогою погасити заборгованість перед підприємством, що нібито виникла у зв"язку з їх експлуатацією. Звернувшись до БТІ, щоб виділити свою частку, з"ясував, що зробити це неможливо, оскільки власником згаданих будівель є позивач одноособово. Оскільки умовами договору про спільну власність було передбачено, що частки співвласників спільної часткової власності визначені у розмірі 1/3 частини спірного майна, просив визнати за ним право власності на частку саме в цьому розмірі.

У листопаді 2005 року ОСОБА_5 подав зустрічну позовну заяву, в якій, з урахуванням доповнень і уточнень, просив:

- на підставі ст. 48 ЦК УРСР (1963р.), визнати недійсним п.2 договору про спільну власність від 02.07.2001 року, укладеного ним з ПП "Продекс" і ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6А і зареєстрованого в реєстрі за №3449;

- на підставі ст. 58 ЦК УРСР (1963р.) визнати недійсним договір купівлі-продажу будівель від 04.07.2001 року як удавану угоду, укладений між Державним комунальним комерційним торговельно-виробничим підприємством "Саксагань" і ПП "Продекс" за результатами прилюдних торгів, проведених Криворізькою філією Української біржі нерухомості 04.07.2001 року;

- визнати дійсним договір купівлі-продажу будівлі засолочного цеху А-1 площею 1994,5 кв.м. і прибудови до тарного складу "А" площею 461,3 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, у спільну часткову власність ПП "Продекс", ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по 1/3 частині кожному;

- визнати недійсним протокол прилюдних торгів №30 від 04.07.2001 року Криворізької філії Української біржі нерухомості та реєстраційне посвідчення, видане 29.08.2001 року КП "Криворізьке БТІ";

- визнати за ним право власності на 1/3 частини будівлі засолочного цеху А-1 площею 1994,5 кв.м. і прибудови до тарного складу "А" площею 461,3 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2.

В обґрунтування своїх вимог посилався на ті самі підстави, що й ОСОБА_4

У травні 2006 року ОСОБА_7 звернувся з позовом до ОСОБА_8 і просив розірвати зазначений вище договір від 02.07.2001 року.

Ухвалою Саксаганського районного суду від 13 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_7 залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_4 та зустрічну позовну заяву ОСОБА_5

Визнано недійсним п.2 договору про спільну власність від 02 липня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6А і зареєстрованого в реєстрі за №3449, як такий, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04 липня 2001 року, укладений між ДККТВП "Саксагань" та ПП "Продекс", зареєстрований Криворізькою філією Української біржі нерухомості, як удавану угоду і визнано дійсним договір купівлі-продажу виробничого комплексу, що складається з будівель засолочного цеху "А-1" площею 1994,5 кв.м. та прибудови до тарного складу "А" площею 461,3 кв.м., які розташовані у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, у спільну часткову власність ОСОБА_4, ПП "Продекс" і ОСОБА_5 по 1/3 частині за кожним.

Визнано недійсним протокол прилюдних торгів №30 від 04.07.2001 року Криворізької філії Української біржі нерухомості та реєстраційне посвідчення, видане 29.08.2001 року КП "Криворізьке БТІ" і зареєстроване в реєстровій книзі №8 "Н"-154-3154 на сторінці №8 "Н" 180-3180.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину виробничого комплексу, що складається з будівель засолочного цеху "А-1" площею 1994,5 кв.м. і прибудови до тарного складу "А" площею 461,3 кв.м., що знаходяться у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину виробничого комплексу, що складається з будівель засолочного цеху "А-1" площею 1994,5 кв.м. і прибудови до тарного складу "А" площею 461,3 кв.м., розташованих у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_9 про визнання договору купівлі-продажу будівель засолочного цеху та прибудови до тарного цеху у спільну часткову власність відмовлено.

Поновлено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строк позовної давності.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.08.2008 року ПП "Продекс" відмовлено у задоволенні заяви про скасування заочного рішення.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2011 року скасовано заочне рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_5

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, задовольнивши його позов у повному обсязі та виключивши посилання на заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.