Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

Матвєєвої О.А., Нагорняка В.А.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області в інтересах державного агентства земельних ресурсів в особі Головного управління Держкомзему у Полтавській області до Шершнівської сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про визнання незаконними рішень сесії сільської ради, скасування державних актів на право власності на землю та повернення земельних ділянок, за касаційною скаргою заступника прокурора Полтавської області на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10 вересня 2012 року,

У січні 2012 року Лубенський міжрайонний прокурор Полтавської області в інтересах державного агентства земельних ресурсів в особі Головного управління Держкомзему у Полтавській області звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтував тим, що рішенням 32 сесії Шершнівської сільської ради від 11 березня 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 надано дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки площею 2 га, а ОСОБА_4 - 1,5 га, ОСОБА_13 - 1,9 га, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с. Шершнівка Лубенського району Полтавської області.

Рішенням 36 сесії Шершнівської сільської ради від 13 серпня 2010 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на відповідні земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13

На підставі даного рішення сесії відповідачі у жовтні 2010 року отримали державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с. Шершнівка Лубенського району Полтавської області.

Проведеною прокурорською перевіркою встановлено, що рішення сесії Шершнівської сільської ради від 11 березня 2010 року та рішення сесії Шершнівської сільської ради від 13 серпня 2010 року є підробленими, а згадані державні акти на право власності на земельну ділянку є незаконними. Посилаючись на ці обставини, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 вересня 2012 року, у задоволенні позову Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області в інтересах державного агентства земельних ресурсів в особі Головного управління Держкомзему у Полтавській області відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Полтавської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керуючись положеннями ст. ст. 57, 58 ЦПК України, виходив із того, що Лубенський міжрайонний прокурор не довів наявність обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх позовних вимог про визнання незаконними рішень сесії Шершнівської сільської ради Лубенського району.

Проте з такими висновками цілком погодитися не можна, виходячи з наступного.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням 32 сесії сільської ради п'ятого скликання Шершнівської сільської ради від 11 березня 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 надано дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки площею 2 га, ОСОБА_4 - 1,5 га, ОСОБА_13 - 1,9 га, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с. Шершнівка Лубенського району.

Рішенням 36 сесії Шершнівської сільської ради від 13 серпня 2010 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на відповідні земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства відповідачам. На підставі цього рішення сесії зазначені громадяни у жовтні 2010 року отримали державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с. Шершнівка Лубенського району Полтавської області.

Як убачається з матеріалів справи, за результатами прокурорської перевірки від 12 жовтня 2011 року Лубенською міжрайонною прокуратурою порушено кримінальну справу № 111140073 за фактами зловживання службовим становищем службовими особами Шершнівської сільської ради Лубенського району та службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. /а.с. 275-276 т.1/

У матеріалах справи /а.с. 96 т. 2/ також міститься постанова Іменем України Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 червня 2012 року, якою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА 2 за ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України повернуто прокурору на доопрацювання. Вказана постанова на порушення вимог "Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді", затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 27 червня 2006 року № 68 (z0860-06) , не засвідчена належним чином.

Статтею 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до положень ст. ст. 57, 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для потвердження їхніх вимог або заперечень.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції на порушення наведених норм права, зазначивши в своїй ухвалі, що порушена за фактом підробки кримінальна справа повернута для додаткового розслідування, належної правової оцінки вказаній постанові не дав, не розглянув питання її допустимості як доказу у справі.

Заступник прокурора Полтавської області у касаційній скарзі посилається на те, що вказана кримінальна справа знаходиться на розгляді у суді, на підтвердження чого надав довідку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області № 01-29 від 26 вересня 2012 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства. Пленум Верховного Суду України у п. 33 постанови "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року № 2 (v0002700-09) роз'яснив, що при неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, підставою для зупинення провадження у цивільній справі може бути лише наявність кримінальної справи на розгляді в суді.

Суди не перевірили наявність кримінальної справи на розгляді в суді та не обговорили питання щодо зупинення провадження у даній справі до вирішення кримінальної справи.

Наведені порушення судами норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цивільної справи, оскільки за правилами ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі є обов'язковим для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування в касаційному порядку судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області задовольнити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10 вересня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.